ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.001823
адміністративне провадження №К/9901/34404/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (суддя-доповідач: Гінда О.М., судді: Заверуха О.Б., Ніколін В.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (надалі також - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 1 квітня 2019 року № UA209000/2019/000181/2, визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 березня 2019 року №209190/2019/00526.
Вказуючи про недотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваних індивідуальних актів, позивач звернув увагу на відсутність існування визначених Митним кодексом України (надалі також - МК України) підстав, що підтверджують обґрунтованість сумніву в заявленій декларантом митній вартості транспортного засобу. Крім того, позивач зазначив, що відповідач не зміг пояснити механізм формування та документально підтвердити достовірність "згенерованої АСАУР ДФС" ціни транспортного засобу, що була використана митним органом як для обґрунтування необхідності надання декларантом додаткових документів, так і для визначення митної вартості автомобіля за резервним методом.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідача були обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, прихідного касового ордера, касового чека чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Посилаючись на відповідність вимогам законності та обгрунтованості рішення суду апеляціної інстанції, відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 12 березня 2019 року придбав у нерезидента транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель V-Klasse 220 TDI, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, 2017 року. Автомобіль був у експлуатації та мав механічні пошкодження після дорожньо-транспортної пригоди, його вартість згідно з рахунком-фактурою (інвойс) б/н від 12 березня 2019 року становила 19500 євро. Як зазначено в рахунку оплату за придбаний автомобіль здійснено готівкою.
21 березня 2019 року для здійснення митного оформлення згаданого транспортного засобу уповноважений представник позивача подав митниці митну декларацію №209190/2019/029163 в електронній формі, в якій заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 19500 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 19500 євро, в графі 45 "коригування" вказано 601505 грн., в графі 23 "курс валюти" 30,84641000 грн. З цієї вартості автомобіля позивач сплатив попередні обов`язкові платежі за митне оформлення транспортного засобу в сумі 196 600 грн., що підтверджується квитанцією.
Стан транспортного засобу та характер ушкоджень описано в додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду товарів (а.с. 28, зворот).
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості, митний орган направив декларантові електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.
1 квітня 2019 року позивачем надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) б/н від 12 березня 2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17 березня 2019, фото автомобіля.
1 квітня 2019 року відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято рішення № UA209000/2019/000181/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 30 894,50 євро.
Прийняте рішення посадова особа митного органу мотивувала тим, що виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС.
У рішенні зазначено, що неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності як в органу доходів та зборів, так і декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Для визначення митної вартості використано "середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції", визначену за результатами опрацювання АСАУР ДФС.
Крім того, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 209190/2019/00526 .
У зв`язку із оформленням транспортного засобу на підставі митної вартості, розрахованої митницею, згідно з квитанцією №3 від 2 квітня 2019 року позивачем додатково сплачено 111 335 грн.
З огляду на це, позивач звернувся до незалежного судового експерта товарознавця для проведення експертизи автомобіля MERCEDES-BENZ V-Klasse, 2017 р.в. Судовий експерт провів автотоварознавче дослідження автомобіля, про що складено висновок від 8 квітня 2019 року № 7063. Згідно з вказаним висновком, вартість нерозмитненого автомобіля з урахуванням його фактичного стану на момент огляду, ввезення на митну територію України, з урахуванням курсу НБУ на дату ввезення 18 березня 2019 року становить 18196,16 євро або 555863,41 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що зроблений судом апеляційної інстанції висновок про те, що подані позивачем до митного органу документи (рахунок-фактура (інвойс)), підтверджували лише договірну ціну автомобіля, не відповідає зібраним по справі доказам, адже у рахунку-фактурі зазначено - "Оплату здійснено готівкою".
Крім того, позивач посилається на те, що відповідач необхідність витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості аргументував наявністю обґрунтованих сумнівів щодо такої, пов`язаних з невідповідністю ціновій інформації, наявній у митному органі, а саме, АСАУР для транспортного засобу згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 30894,50 євро, однак спрацювання АСАУР не є належною та достатньою підставою в розумінні частини третьої статті 53 Митного кодексу України для витребування від декларанта додаткових документів.
Також позивач вважає, що апеляційний суд підійшов формально до дослідження матеріалів та взагалі не надав правової оцінки тому факту, що імпортований позивачем автомобіль мав ряд пошкоджень про що було безпосередньо зазначено у акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.
3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи касаційну скаргу позивача необгрунтованою, а рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, відповідач, посилаючись на нормативно-правові акти України, вважає, що документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.
На думку відповідача, оскільки надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, декларанту правомірно скеровано вимогу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та в подальшому прийнято оскаржувані індивідуальні акти.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Згідно з статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зміст статті 53 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що законом визначений вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.