1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ДОДАТКОВА УХВАЛА



04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 906/598/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явилися,

відповідачів - не з`явилися,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський камінь"

про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 906/598/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський гранітний кар`єр"

до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області;

товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський камінь"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фонд державного майна України,



ВСТАНОВИВ:



Товариством з обмеженою відповідальністю "Головинський гранітний кар`єр" (далі - ТОВ "Головинський гранітний кар`єр") подано позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.05.2019, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (далі - РВ ФДМУ по Житомирській області) та товариством з обмеженою відповідальністю "Головинський камінь" (далі - ТОВ "Головинський камінь").



Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.12.2019 (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 (колегія суддів у складі: Юрчук М.І., Савченко Г.І., Тимошенко О.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.



Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Головинський гранітний кар`єр" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №906/598/19 закрито.



ТОВ "Головинський камінь" звернулося до Касаційного господарського суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить Суд стягнути з ТОВ "Головинський гранітний кар`єр" на його користь 38 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.



Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2020 заяву ТОВ "Головинський камінь" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду на 04.06.2020.



Розглянувши заяву ТОВ "Головинський камінь" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Касаційний господарський суд зазначає таке.



За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.



Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).



Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.



Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу ).



Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.



Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:



1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);



2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.



3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).



Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.



Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.



При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).



Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).



Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.


................
Перейти до повного тексту