Постанова
іменем України
2 червня 2020 року
м. Київ
справа № 361/1460/17
провадження № 51-5807км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисників Виноградова М.Г.,
Левенцова В.В.,
Сіладі О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 2 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110130004279, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Городища Черкаської області та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15 пунктом 7 частини 2 статті 115, частиною 2 статті 296 КК,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с .Виноградівка Болградського району Одеської області, жителя АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 КК,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 296 КК,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2018 року:
- ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, за частиною 2 статті 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК ОСОБА_1 шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 місяці.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 9 жовтня 2016 року та на підставі статті 72 КК зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 09 жовтня 2016 по 03 жовтня 2018 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
- ОСОБА_2 засуджено за частиною 2 статті 296 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до статті 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням тривалістю 1 рік та на підставі статті 76 КК покладено відповідні обов`язки.
- ОСОБА_3 засуджено за статтею 126 КК та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_1 09 жовтня 2016 року о 6:00 перебував у стані алкогольного сп`яніння на літній терасі "Saxar Теrassa" нічного клубу "Роzitiv", розташованогона вул. С. Бандери, 18 у м. Бровари Київської області, де в цей же час відпочивали знайомі йому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і до якого о 6:33 зайшли ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 , з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства із хуліганських спонукань, став ображати ОСОБА_4 та попросив ОСОБА_2 з`ясувати стосунки з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 завдав одного удару головою в обличчя ОСОБА_5, а також завдавши один удар ОСОБА_4 по обличчю, здійснив захват останнього та кинув на підлогу для подальшого заподіяння тілесних ушкоджень.
Під час бійки ОСОБА_1 кинув ОСОБА_5 на підлогу та завдав не менше 10 ударів руками в обличчя, шию, грудну клітку та живіт, чим заподія тілесні ушкодження, а також предметом з колото-ріжучими властивостями, який був при ньому, завдав проникаючі колото-різані поранення живота і грудної клітки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та ушкоджень середньої тяжкості та численні колото-різані поранення грудної клітки, шиї, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Після цього ОСОБА_1, продовжуючи скоєння хуліганських дій, підійшов до ОСОБА_6 та знову завдав йому трьох ударів у голову, після чого останній втратив свідомість.
Потім ОСОБА_1, помітивши ОСОБА_4, схопив його за воріт піджака, кинув на підлогу, у результаті чого завдав останньому сильного фізичного болю.
9 жовтня 2016 року о 06:35 ОСОБА_2 з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажливого ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки, з особливою зухвалістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, безпричинно, за відсутності будь-яких відносин з раніше незнайомим ОСОБА_4, головою вдарив його в обличчя, а потім, сидячи на грудній клітці, завдав не менше 6 ударів по його обличчю, чим спричинив тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_3 не бачив коли відбувався конфлікт, у той момент його у приміщенні розважального закладу не було, а коли він зайшов, уже всі були на підлозі у результаті бійки. Спостерігаючи за бійкою, діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій та їх негативні наслідки, переслідуючи мету завдання фізичного болю ОСОБА_4, ОСОБА_3 вчинив насильницькі дії, а саме пальцями правої руки натиснув останньому на очі, що не завдало тілесних ушкоджень, однак завдало останньому сильного фізичного болю.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 вересня 2019 року вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 3 жовтня 2018 року залишено без зміни.
У порядку статті 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та на підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 4 жовтня 2018 року по 2 вересня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. ОСОБА_1 звільнено з-під варти після відбуття строку покарання.
Вирок, ухвалений щодо ОСОБА_3, скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам винних через м`якість.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно перекваліфікував дії засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_3, при цьому посилається на ряд доказів, які, на думку скаржника, не давали підстав для перекваліфікації їхніх дій, зазначає, що суд не виклав нового обвинувачення та не зазначив обставин, встановлених під час судового засідання.
Крім того, прокурор не погоджується з ухвалою апеляційного суду, оскільки вважає, що на його доводи, викладені в апеляційній скарзі, не було надано належних відповідей, а рішення суду апеляційної інстанції не обгрунтоване належним чином та не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Також не погоджується прокурор і з призначеним засудженим покаранням, оскільки вважає, що суд усупереч статтям 50, 65 КК неправильно врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та призначив покарання, яке є занадто м`яким, не зваживши на обставини вчинених ними неправомірних дій та дані про осіб винних. При цьому прокурор вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не погоджуючись із застосуванням статті 75 КК та звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання.
Прокурор також зазначає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення при призначенні ОСОБА_2 покарання послався на можливість призначити його у виді штрафу, хоча в резолютивній частині звільнив від покарання у виді позбавлення волі.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора потерпілий ОСОБА_4 у своєму клопотанні зазначив, що не погоджується з такою скаргою, вважає судові рішення законними та належним чином обґрунтованими. Просить залишити без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора Галенко О.В. у своєму клопотанні зазначив, що не погоджується з такою скаргою, вважає судові рішення законними та належним чином обґрунтованими, також не погоджується з доводами прокурора щодо неправильної перекваліфікації його дій та зазначає про своє щире каяття у вчиненому і просить залишити без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора Постернак О.В. у своєму клопотанні зазначив, що не погоджується з такою скаргою, вважає судові рішення законними та належним чином обґрунтованими, не погоджується з доводами прокурора щодо неправильної перекваліфікації його дій та зазначає, що призначене ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання є достатнім та відповідає вчиненим кримінальним правопорушенням, просить залишити без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думки захисників, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що сторона обвинувачення не погоджується з перекваліфікацією дій засуджених, однак такі доводи є неспроможними з огляду на таке.
При перекваліфікації дій засудженого суд, виходячи із показань засуджених, потерпілих та свідків, а також дослідивши письмові докази, встановив, що ОСОБА_1 як перед початком конфлікту, так і перед заподіянням тілесних ушкоджень ОСОБА_5 жодних намірів на позбавлення життя останнього не виявляв, предмет для ураження не демонстрував, а тілесні ушкодження заподіяв потерпілому під час обопільної бійки. Завдавати тілесні ушкодження припинив самостійно, побачивши, що той не рухається. Маючи в руках предмет, з колото-ріжучими властивостями, ОСОБА_1 міг позбавити життя ОСОБА_5, жодних перешкод до цього у нього не було. Натомість згодом він попросив присутніх у приміщенні викликати для останнього карету швидкої медичної допомоги, що свідчить про його небажання настання тяжких наслідків для потерпілого.
Такі дані суд отримав, узявши до уваги показання самого ОСОБА_1, який хоча і не визнав своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 пункту 7 частини 2 статті 115 та частиною 2 статті 296 КК, однак визнав факт заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, при цьому зазначив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, частину подій не пам`ятає, однак вказав, що під час бійки дістав ніж, який носив при собі та завдав ОСОБА_5 декількох ударів, і останній перестав чинити опір, стверджуючи, що умислу на вбивство потерпілого у нього не було, а ножові поранення заподіяв ОСОБА_5 з метою самозахисту. З показань ОСОБА_2 убачається, що під час бійки він міг когось вдарити, а ОСОБА_3 у своїх показаннях зазначив, що лише розбороняв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та що у нього не було умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що конфлікт між учасниками розпочався через барний стілець, потім почалась штовханина, не виключає того, що він першим завдав удару ОСОБА_1, однак зробив це тоді, коли ОСОБА_2 вдарив головою в обличчя ОСОБА_4, а під час обопільної бійки він впав разом із ОСОБА_7 на підлогу і відчув різкий біль у тулубі, однак не бачив, яким предметом його вдарили. Потерпілий ОСОБА_4 також у своїх показаннях розповів, що у них з ОСОБА_2 була взаємно боротьба, під час якої він опинився на підлозі і останній завдав йому ударів у тулуб та обличчя.