Постанова
іменем України
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 663/2220/19
провадження № 51-775км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Тимошенка А.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Тимошенка А.В. на вирок Херсонського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230230000684 від 3 червня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Широке Херсонської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, відповідно до статті 89 КК є таким, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 310 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за частиною 2 статті 310 КК - 4 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Відповідно до статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк терміном 2 роки та на нього покладені обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за злочин, учинений за таких обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в кінці серпня 2018 року умисно, незаконно, знаходячись на території двору домоволодіння за місцем свого проживання, яке розташоване на АДРЕСА_1, з метою отримання наркотичного засобу, для власного вживання, придбав, а саме зрізав верхні частини нарковмісних рослин роду "Конопель", після чого, переніс їх в приміщення літньої кухні за тією ж адресою, де висушив, подрібнив, виготовивши наркотичну речовину, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою в перерахунку на суху речовину 1151,62 г, який в подальшому без мети збуту, зберігав за вищевказаною адресою до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення обшуку 07 червня 2019 року.
Крім того, ОСОБА_1 в один із днів на початку травня 2019 року, раніше вчинивши злочин, передбачений частиною 2 статті 309 КК, знаходячись на території двору домоволодіння за місцем свого проживання, переслідуючи умисел направлений на порушення встановленого правового режиму обігу наркотичних засобів, на земельній ділянці посіяв у відкритий ґрунт насіння рослин роду "Коноплі", у подальшому, доглядаючи, поливаючи та знищуючи бур`яни. Таким чином здійснював вирощування 23 рослин, які є рослинами роду "Коноплі" та віднесені до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини, які були вилучені працівниками поліції під час проведення обшуку 07 червня 2019 року.
Перевіряючи вказаний вирок районного суду, апеляційний суд 09 січня 2020 року ухвалив новий вирок, яким скасовано вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 2 статті 309 КК у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за частиною 2 статті 310 КК у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з відбуванням покарання у кримінально - виконавчій установі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання засудженого в порядку виконання вироку апеляційного суду.
В решті вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду шляхом призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням статей 75, 76 КК.
Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Вимоги щодо суворості покарання захисник обґрунтовує безпідставністю судження про систематичність злочинної діяльності у зв`язку з давністю вчинених злочинів та таких, що не відносяться до сфери незаконного обігу наркотичних засобів. Також вважає безпідставним і те, що засуджений не бажає стати на шлях виправлення, враховуючи пом`якшуючі покарання обставини, вказує на не дослідження обставин працевлаштованості засудженого, зазначаючи, що він є пенсіонером за віком, отримує пенсію, яка є офіційним джерелом доходу, та з 2004 року постійно проживає в цивільному шлюбі та веде спільне господарство з ОСОБА_2 .
Стверджується, що судом не враховано причин та умов, які слугували вчиненню вказаних злочинів, а саме того факту, що вирощування конопель, зберігання та вживання канабісу засудженим зумовлено тяжкою хворобою останнього, а вживання канабісу полегшувало його стан.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність захисник обґрунтовує неврахуванням таких пом`якшуючих покарання обставин, а саме активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких обставин, пов`язаних із тяжкою хворобою засудженого.
Звертається увага суду на те, що в порушення вимог пункту 8 частини 1 статті 277 КПК засудженому вручено письмове повідомлення про підозру без підпису прокурора та потім допитано в якості підозрюваного, судами допущено порушення вимог частини 3 статті 349 КПК при оспорені обставин вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 310 КК, а також судами не звернуто увагу на порушення вимог частини 2 статті 20 КПК, оскільки слідчим та прокурором незабезпечено право ОСОБА_1 на кваліфіковану правову допомогу.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого і його захисника, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Доводи щодо призначеного засудженому покарання колегія суддів визнає обґрунтованими.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення статті 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.