Постанова
іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 460/2724/18
провадження № 51-6272км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Вус С. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О., прокурора Піх Ю. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та прокурора Свореня І. М., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018140350000725 щодо
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
кримінальне провадження стосовно якого закрито зач. 1ст. 126 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Яворівського районного суду Львівської області від 17 травня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 126 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Згідно з цим вироком ОСОБА_2 12 червня 2018 року близько 08:50, перебуваючи на дорозі загального користування на АДРЕСА_1 , на грунті тривалих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, під час конфлікту завдав одного удару долонею лівої руки в ділянку правої частини обличчя ОСОБА_1, чим заподіяв йому фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнив, скасував вирок суду першої інстанції щодо нього та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3ч. 1 ст. 284 КПК, через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 усуді і вичерпання можливості їх отримати.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
За змістом касаційної скарги потерпілий ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що апеляційний суд обґрунтував своє рішення на суперечливих доказах, вибірково дослідив окремі докази, залишивши поза увагою протокол слідчого експерименту.
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати її і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, закривши кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, не взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_4 та письмові докази, надані стороною обвинувачення, а також показання обвинуваченого ОСОБА_2, який підтвердив факт умисного поштовху рукою в обличчя потерпілого. Вважає, що апеляційний суд ухвалив рішення, яке ґрунтується на показаннях свідка ОСОБА_5, яка є дружиною обвинуваченого і не була безпосереднім очевидцем події.Крім того, прокурор посилається на те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора та потерпілого обвинувачений ОСОБА_2 і його захисник Ситник С. О. просять ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
У судовому засіданні прокурор Піх Ю. Г. касаційні скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Згідно зі ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
За висновком Верховного Суду України, зробленим у постанові № 5-249 кс 15 від 21 січня 2016 року, апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, тому в апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими; якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено всуді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена в повному обсязі.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок і закрити кримінальне провадження.
Приймаючи рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, суд апеляційноїінстанції цих вимог закону не порушив.
Як убачається з матеріалів провадження,вироком Яворівського районного суду Львівської області від 17 травня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 126 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.