УХВАЛА
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 191/3887/17
провадження № 61-8503ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
26 травня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2020 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_2 просить поновити строк на касаційне оскарження рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що копію постанови апеляційного суду ним отримано лише 10 квітня 2020 року. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року, подану раніше касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто.
Частиною другою статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки без своєчасного отримання копії оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і підстав її подання, що є обов`язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України, він підлягає поновленню.
Разом з тим, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) продається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.