Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 608/969/13-ц
провадження № 61-43119св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,
відповідачі: державне господарське об`єднання концерн "Військторгсервіс", ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного господарського об`єднання концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна за касаційними скаргами Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року у складі судді Яковець Н. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Міщія О. Я., Гірського Б. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до Концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2008 року державне господарське об`єднання концерн "Військторгсервіс" продало ОСОБА_1 комплекс об`єктів нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 .
У липні 2012 року Тернопільською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проводилися перевірки додержання службовими особами квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя законодавства про управління об`єктами державної власності, у ході яких виявлені непоодинокі факти протиправної реалізації державного майна Міністерства оборони України.
Представник концерну "Військторгсервіс", який підписав вищевказаний договір від 20 вересня 2008 року, не мав права на відчуження зазначеного майна без дозволу Міністерства оборони України та Фонду державного майна України, а такого дозволу останні не надавали.
Прокурор, посилаючись на те, що відчуження цього об`єкта відбулося з порушенням Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 806, а також положень статей 203, 215 ЦК України, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу об`єктів нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 та складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367, 5 кв. м, під літерою А, кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132,4 кв. м, під літерою А, сараїв, цегляних, під літерами Б та В, застосувати наслідки недійсності правочину.
Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2015 року за заявою прокурора від 19 січня 2015 року позов у частині вимог про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року шляхом повернення майна в натурі Концерну "Військторгсервіс" залишено без розгляду.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2015 року у задоволенні позову заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 17 квітня 2015 року рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2015 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення обґрунтування щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав, передбачених статтею 203 ЦК України.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу прокурора військової прокуратури Тернопільського гарнізону задоволено.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 17 квітня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-16205св15).
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2016 року у задоволенні позову заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2016 року скасовано.
Позов заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року комплексу об`єктів нерухомості, розташованого по АДРЕСА_1, який складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367,5 кв. м, під літ. "А"; кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132,4 кв. м, під літ. "А"; сараїв, цегляних під літ. "Б" та "В", укладеного між державним господарським об`єднанням концерном "Військторгсервіс" та ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року у справі з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України 2004 року.
Додані до скарги матеріали повернуто заявнику (провадження № 6-27783ск16).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 ЦПК України 2004 року.
Копію ухвали разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направлено заявнику.
Постановою Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 22 вересня 2016 року та рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-72цс17).
Останнім рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року у задоволенні позову заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не доведено того, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність або відсутність у представника власника майна повноважень на його відчуження, тому відсутність повноважень Концерну "Військторгсервіс" та порушення ним Порядку відчуження об`єктів державної власності № 803, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803, при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу не може мати юридичних наслідків для ОСОБА_1, оскільки, придбавши майно на публічних торгах та оплативши його вартість у повному обсязі, відповідач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов`язків Міністерства оборони України чи прокуратури при здійсненні контролю за діяльністю концерну та розпорядження державним майном.
При цьому суд не вважав, що спірне майно було продане ОСОБА_1 з порушенням Порядку відчуження об`єктів державної власності, оскільки дозвіл на відчуження спірного майна було видано до його затвердження. Також прокурором не було подано доказів щодо визнання недійсними публічних торгів та протоколу проведення публічних торгів з продажу спірного приміщення.
Разом з тим суд зазначив, що Міністерство оборони України з 20 вересня 2008 року та прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері мали можливість оскаржити цей договір, проте не скористалося такою можливістю, пропустили строк позовної давності та не довели поважності причин його пропуску.
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилено.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що представник Міністерства оборони України та прокурор не надали доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна діяв недобросовісно і нерозумно, а також знав або міг знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи (частина третя статті 92 ЦК України).
Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи по суті позову одночасно в мотивувальній частині зазначив мотиви щодо пропуску строку позовної давності, проте в апеляційній інстанції не ставляться вимоги про виключення такого висновку і вони не впливають на законність судового рішення.
Апеляційний суд зазначив, що районний суд виконав вказівки Верховного Суду України при попередньому скасуванні судових рішень.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У серпні 2018 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У серпні 2018 року Концерн "Військторгсервіс" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення в частині позовних вимог заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року клопотання Концерну "Військторгсервіс" про відстрочення сплати судового збору задоволено.
Відстрочено Концерну "Військторгсервіс" сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року до ухвалення судового рішення у справі.
Клопотання Концерну "Військторгсервіс" про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено.
Поновлено Концерну "Військторгсервіс" строк на касаційне оскарження рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області
від 19 липня 2018 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс", витребувано цивільну справу № 608/969/13-ц з Чортківського районного суду Тернопільської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційних скарг та доданих до них документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційні скарги.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що Концерн "Військторгсервіс" належить до сфери управління Міністерства оборони України. Указане відомство дозволу на відчуження спірного нерухомого майна не надавало. Отже, особа, яка укладала договір купівлі-продажу нерухомого майна, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що не взято судом до уваги. Також довіреність від 12 листопада 2004 року, видана ОСОБА_3, як начальнику Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України, у подальшому відкликана окремим дорученням Міністра оборони України та повернута назад 17 лютого 2005 року до адміністративного департаменту Міністерства оборони України. Крім того, у листі Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України від 18 жовтня 2004 року немає посилань на довіреність Міністра оборони України від 04 жовтня 2004 року, якою міністерство уповноважує ОСОБА_3 виступати його представником, а сам документ підписано ОСОБА_3 не як представником Міністерства оборони України, а як начальником Головного управління торгівлі. У вказаному листі зазначено, що Головне управління торгівлі тилу Міністерства оборони України, а не Міністерство оборони України, дозволяє провести відчуження нежилих приміщень.
Таким чином, лист Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України від 18 жовтня 2004 року не може бути згодою Міністерства оборони України на відчуження спірного нерухомого майна.
Спірне нерухоме майно є власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходилось на праві господарського відання концерну "Військторгсервіс".
Таким чином, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом при ухваленні судових рішень допущено порушення норм матеріального права (відчуження майна поза волею власника особою, яка не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності за відсутності погодження з Фондом державного майна України) та зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для їх скасування.
Крім того, у порушення статті 360-7 ЦПК України 2004 року суди не врахували висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-101цс15.
Безпідставними є також посилання судів на позицію Європейського суду з прав людини, оскільки цей суд визнає неприпустимим визнання недійсним договору, за яким покупець отримав майно від держави та подальшого позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон і суб`єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при укладанні останніми відповідних договорів.
Про оспорюваний договір та його незаконність прокуратурі та Міністерству оборони України, яке не було стороною договору, вперше стало відомо у 2012 році під час проведення перевірки законності відчуження посадовими особами Концерну "Військторгсервіс" державного нерухомого майна.
21 березня 2013 року прокуратурою Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 423 КК України (кримінальне провадження № 42013100330000004).
Таким чином, прокурором та позивачем при зверненні до суду з цим позовом не пропущений передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, оскільки про порушення права позивача стало відомо лише у ході проведення перевірки у 2012 році, за результатами якої пред`явлено вказаний позов до суду.
Касаційна скарга Концерну "Військторгсервіс"мотивована тим, що твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 діяв розумно та добросовісно, оскільки не знав про наявність будь-яких обмежень у ОСОБА_4 за дорученням Концерну "Військторгсервіс" на розпорядження нерухомим державним майном, суперечать обставинам справи.
Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803, рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України.
За умовами пункту 50 постанови Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803 "Про затвердження об`єктів державної власності" рішення про надання згоди суб`єктом управління на відчуження майна дійсне о закінчення строку дії погодженого висновку про вартість такого майна. Погоджений висновок про вартість майна, згідно з пунктом 12 чатини другої цієї постанови діє не більше як 12 місяців з дати його погодження, у зв`язку з чим, рішення про надання згоди суб`єктом управління на відчуження майна дійсне 12 місяців.
Отже, відчуження спірного нерухомого майна можливе лише за наявності відповідного дозволу Міністерства оборони України, погодженого з Фондом державного майна України, що судами не враховано.
Доказом протиправності дій ОСОБА_4 при укладанні договору купівлі-продажу та незаконності його укладення є те, що дозвіл на відчуження нерухомого майна, на який посилаються суди, датований 04 жовтня 2004 року, тоді як договір купівлі-продажу укладено 20 вересня 2008 року, тобто через 4 років після дозволу Міністерства оборони України, що суперечить пункту 50 постанови Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803 "Про затвердження об`єктів державної власності" та вказує на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_1 від 20 вересня 2009 року дозвіл Міністерства оборони України на відчуження нерухомого майна вже не був дійсним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Михалевський Ю. Р., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Під час нового розгляду справи відповідно до вказівок Верховного Суду України судами було з`ясовано, що ОСОБА_1 був необізнаний про обмеження (відсутність) повноважень у представника Концерну "Військторгсервіс" на продаж спірного майна, а також застосовані норми статей 92, 237-239, 241 ЦК України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).