Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 442/6503/15
провадження № 61-2121св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи - Дрогобицька міська Рада, Комунальне підприємство "ЖЕО" Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2018 року у складі судді Гарасимків Л. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Цяцяки Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи - Дрогобицька міська рад, Комунальне підприємство "ЖЕО" Дрогобицької міської ради (далі - КП "ЖЕО"), ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні загальним коридором та знесення самочинно встановленої перегородки.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач та її сестра ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат та кухні з комунальними виходами загальною площею 63 кв. м.
ОСОБА_2 є власником сусідньої квартири № 2 і приблизно в червні 2010 року він у коридорі загального користування встановив перегородку з шлакоблоків, за якою в самовільно захопленій частині коридору облаштував ванну і туалет, а на місці загального входу поставив двері і зробив окремий вхід, внаслідок чого в загальному коридорі стало зовсім темно. Через те, що ванну та туалет зроблено неякісно, без належної гідроізоляції та вентиляційної витяжки, руйнується квартира позивача, а саме: стінка кімнати, що є суміжною з самовільно облаштованою ванною, мокріє, появився грибок і пліснява.
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дрогобицької міської ради від 17 червня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 150 КУпАП, та до нього застосоване адміністративне стягнення у виді попередження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні загальним коридором шляхом приведення приміщення до попереднього стану, а саме: знести самовільно встановлену перегородку, демонтувати самовільно влаштовані ванну і туалет та відновити єдиний вхід з вулиці до коридору загального користування будинку АДРЕСА_1 .
Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що встановлений факт самочинного захоплення ОСОБА_2 частини коридору загального користування з подальшим самовільним облаштуванням у цій частині коридору ванни та туалету, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 442/6503/15-ц, витребувано її з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Зупинено виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 жовтня 2018 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не дав належної оцінки тому, що на момент спорудження перегородки в коридорі загального користування у 2009 році позивач не була власником квартири № 1 , власником якої була її мати ОСОБА_6, яка давала свою згоду на встановлення цієї перегородки.
Доводи інших учасників справи
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначала, що спірна перегородка будувалась приблизно у червні 2010 року в той час її мати хворіла та фізично не могла давати згоду, оскільки перебувала на лікуванні у м. Києві.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 самочинно захоплено частину коридору загального користування з подальшим самовільним облаштуванням у цій частині коридору ванни та туалету, за що його 17 червня 2014 року постановою № 18 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дрогобицькогої міської ради було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 150 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності, а відтак ці обставини доказуванню не підлягають (частина 1 статті 82 ЦПК України).
Указану постанову № 18 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дрогобицькогої міської ради від 17 червня 2014 року ОСОБА_2 оскаржував в судовому порядку, однак постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 липня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні його адміністративного позову про визнання згаданої постанови адміністративної комісії протиправною.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.