Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 477/2571/17
провадження № 61-42082св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є., Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Горбунова Яна Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області у складі судді
Семенової Л. М. від 03 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Кушнірової Т. Б.,
Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М. від 17 липня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 17 грудня 1993 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 30 січня 1996 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_3 отримала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .Після чого, вони з дружиною за спільні кошти за вказаною адресою звели новий житловий будинок та здійснили перебудову господарських споруд. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, він дізнався, що у 2011 році зазначений житловий будинок його дружина продала своїй сестрі ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.
Посилаючись на те, що вказане нерухоме майно є їх з дружиною спільною власністю, позивач просив визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок АДРЕСА_1, а саме: літ. Б-2, загальною площею 130,8 кв.м, житловою 72,2 кв.м, літ. В гараж, літ. Дʼ гараж, літ. К вбиральня, літ. З літня кухня, літ. И майстерня, № 5, 6 огорожа, № 2, 3, 4, а також земельну ділянку площею 0,2104 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
ОСОБА_1 також просив визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки, укладеного 02 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається з об`єкта літ. Б-2 - житловий будинок, загальна площа
130,8 кв.м, житлова площа 72,2 кв.м, літ. В-гараж, літ. Д - гараж,
літ. К - вбиральня, літ. З - літня кухня, літ. И - майстерня, № 5, 6 - огорожа, № 2, 3, 4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будовами і спорудами та земельної ділянки площею 0,2104 га кадастровий номер 4823383001:04:039:0004, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, укладений 02 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуновою Я. В., що зареєстровано в реєстрі за № 147. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки площею 0,2104 га, кадастровий номер 4823383001:04:039:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_3 відчужила вказаний будинок без згоди відповідача, відтак договір купівлі-продажу про відчуження спірного будинку є недійсним. Підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання спірної земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя відсутні, оскільки відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка набута на час шлюбу внаслідок приватизації є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 травня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками районного суду, зазначив про те, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини спору, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані у справі докази, дав їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку в частині задоволення позову. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав доказів, що його особисті кошти від продажу у 1997 році нерухомості були витрачені саме на будівництво спірного майна, є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 17 липня 2018 року в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судаминеповно з`ясовано обставини справи, надано невірну оцінку доказам. Спірний житловий будинок був набутий ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу як спадкове майно, тому є її особистою приватною власністю. Позивачем не надано суду належних доказів того, що ним були витрачені особисті кошти для створення спільного майна.
Судові рішення в частині відмови в позові про визнання земельної ділянки спільним сумісним майном до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи пояснень по справі
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги були предметом перегляду судів попередніх інстанцій, які обґрунтовано їх відхилили та дійшли правильного висновку про задоволення його позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 477/2571/17 з Жовтневого районного суду Миколаївської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 17 грудня 1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке вона заповіла ОСОБА_3, а саме: житловий будинок літ. А житловою площею 33 кв.м, з побутовими будівлями і спорудами № 2 , 3, 4 та огорожею № 5, 6, розташований в АДРЕСА_1 .
30 січня 1996 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину на вказане нерухоме майно.
Успадкований ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 житловий будинок літ. А знесено, а за вказаною вище адресою у 1995 році, тобто під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпочато будівництво іншого житлового будинку літ. Б, яке завершено у 1997 році.
Рішенням виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради народних депутатів від 29 листопада 1996 року № 105, ОСОБА_3 узаконено самовільно збудовані споруди на раніше виділеній їй земельній ділянці по АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літ. Б-2 (І та ІІ поверхи), тобто інший об`єкт ніж було успадковано після смерті
ОСОБА_4 , а також відкрита веранда літ. Б, балкон літ. № 1, гараж літ. Б, літня кухня літ. Г, веранда відкрита літ. Г, сарай літ. Д, вбиральня літ. Е,
душ літ. Ж.
Рішенням виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради № 83 від 12 серпня 1998 року, у зв`язку із забудовою вулиці, змінена нумерація будинків. Будинку ОСОБА_3, що розташований по АДРЕСА_1 .
25 липня 2006 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 835800 для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,2104 га.
12 листопада 2010 року ОСОБА_3 замість свідоцтва про право на спадщину від 30 січня 1996 року, отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке складається із житлового будинку літ. Б-2, загальною площею 130,8 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами.
02 березня 2011 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 житловий будинок № 11 (літ . Б-2) з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.