Постанова
Іменем України
29 травня 2020 року
м. Київ
справа № 209/4318/15
провадження № 61-37453 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі суддів: Демченко Е.Л., Куцйенко Т.Р., Максюти Ж.І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою у розмірі 608 692 грн, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 11 грудня 2013 року між ним та відповідачем укладено усний договір позики, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 28 535 доларів США, які зобов`язувався повернути частинами, по 1.000 доларів США щомісяця.
Зазначив що грошові кошти у розмірі 28 535 доларів США передано ОСОБА_2 11 грудня 2013 року, що підтверджується розпискою, проте ОСОБА_2 умови договору у повному обсязі не виконав та повернув лише 535 доларів США.
Також зазначив, що він направив відповідачу вимогу від 20 серпня 2015 року про виконання зобов`язання за розпискою та повернення грошових коштів, яка була отримана 02 вересня 2015 року, однак суму позики не повернуто.
Оскільки грошові кошти отримані ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кошти у розмірі 608 692 грн., що еквівалентно 28 000 доларів США.
В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 11 грудня 2013 року недійсним, посилаючись на те, що розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначив, що наданий ОСОБА_1 договір позики від 11 грудня 2013 року не містить місця укладання договору, предметом договору є іноземна валюта та не містить будь-яких вказівок щодо грошового еквіваленту гривні відповідно із ч.2 ст.533 ЦПК України.
Посилаючись на те, що ніяких усних договорів позики із ОСОБА_1 не укладав, розписки не писав, не підписував її, грошових коштів не отримував, просив суд визнати недійсним з моменту укладання договір позики від 11 грудня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що 11 грудня 2013 року грошові кошти позивачем ОСОБА_2 не передавались у позику, договір є неукладеним та не породжує правових наслідків.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що грошові кошти ОСОБА_1 ОСОБА_2 у позику не передавались, договір є неукладеним, а тому не породжує правових наслідків і не потребує визнання його недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за позикою від 11 грудня 2013 року в розмірі 630372 грн. та судові витрати у розмірі 13318 грн. 47 коп.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторонами укладено договір позики, що підтверджується розпискою та частина отриманих грошових коштів за цією розпискою повернута.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_4 .
У червні 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у якій просив судове рішення скасувати, рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла справа № 209/4318/15.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач ОСОБА_2 грошових коштів у борг не передавав, судом апеляційної інстанції помилково не застосовано положення статті 1051 ЦК України.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
29 серпня 2018 року надійшов відзив від ОСОБА_1, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.
При цьому посилається на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність і вмотивованість рішення суду апеляційної інстанцій, висновки якого відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 11 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики про отримання останнім в борг суми в розмірі 28535 доларів США, за умови повернення ОСОБА_2 боргу частинами, по 1000 доларів США щомісяця згідно розписки від 11 грудня 2013 року.
За період з 14 грудня 2013 року по 11 липня 2015 року ОСОБА_2 сплачував позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок погашення позики, що підтверджується розпискою ОСОБА_1
27 липня 2015 року ОСОБА_1 надіслано ОСОБА_2 вимогу про дострокове виконання грошового зобов`язання, в якому зазначено про необхідність повернення останнім 28535 доларів США. Вимога відповідачем була отримана 02 вересня 2015 року.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з висновком експерта №5965-16 від 28 лютого 2017 року, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, рукописні записи, якими виконаний текст розписки від 11 грудня 2013, що починаються словами " ОСОБА_2 ...." та закінчуються "...11.12.2013 года" - виконані ОСОБА_2 Підпис від імені ОСОБА_2, що розташований під текстом розписки від 11 грудня 2013 року - виконаний ОСОБА_2 . Виявлені у рукописних записах та підпису розписки від 11 грудня 2013 року діагностичні ознаки, являються нормою писемно-рухового навику ОСОБА_2 .