Постанова
Іменем України
29 травня 2020 року
м. Київ
справа № 594/388/17
провадження № 61-18914 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне агропромислове підприємство "Агропродсервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 року у складі судді Чир П.В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 6 лютого 2018 року у складі суддів Шевчук Г.М., Міщія О.Я., Ткача З.Є.-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю (Далі-ТОВ) "Мрія Центр" звернулось до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 10 травня 2009 року між Товариством та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,62 га строком на п`ять років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 10 грудня 2009 року.
На виконання умов договору оренди, зокрема п.8, яким передбачено порядок поновлення договору оренди на новий строк, 05 березня 2014 року та 07 серпня 2014 року ТОВ "Мрія Центр" направляло ОСОБА_1 листи - повідомлення від 4 березня 2014 року та від 6 серпня 2014 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди.
Зазначив, що відповіді на зазначені вище листи позивач не отримав, ОСОБА_1 також не направляв ТОВ "Мрія Центр", протягом одного місяця з моменту закінчення договору оренди, будь-яких листів, в тому числі й щодо відмови в поновленні договору оренди.
Після закінчення строку договору оренди ТОВ "Мрія Центр" продовжувало користуватися орендованою земельною ділянкою у своїй господарській діяльності, виплатило відповідачу ОСОБА_1 орендну плату за 2015 рік у розмірі 750 кг пшениці.
18 травня 2015 року ОСОБА_1 укладено договір оренди належної йому земельної ділянки з Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс".
Зазначив, що діями відповідачів щодо укладення нового договору оренди землі порушено переважне право ТОВ "Мрія Центр" на поновлення договору, яке підлягає захисту.
У зв`язку із викладеним просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, площею 1,62 га, кадастровий номер 6120886800:01:001:0106, який 18 травня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" та визнати поновленим на той самий строк та на таких самих умовах договір оренди земельної ділянки, який 10 грудня 2009 року був зареєстрований у Борщівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру".
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 6 лютого 2018 року, у задоволенні позову ТОВ "Мрія Центр" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Мрія Центр" не надало суду доказів направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення, позивачем не укладено з орендодавцем обов`язкової додаткової угоди до договору оренди землі і не надано доказів використання земельної ділянки відповідача після закінчення строку договору оренди землі від 10 травня 2009 року, а тому відсутні підстави для задоволення вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 квітня 2018 року через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Мрія Центр" на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 6 лютого 2018 року у якій скаржник просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано з Борщівського районного суду Тернопільської області справу № 594/388/17.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11 травня 2018 у справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу
21 травня 2018 року від представника Приватного агропромислового підприємства "Агропродсервіс" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, зазначаючи, що позивачем належним чином не повідомлено про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, є недопустимими доказами самовільно складені Списки простих поштових відправлень.
Зазначив, що судами зроблено правильний висновок, що повідомлення позивачем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", не підтверджено належними і допустимими доказами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що протягом дії договору оренди землі від 10 травня 2009 року, орендар двічі направляв у встановлені договором строки орендодавцю листи-повідомлення з додатковими угодами про намір поновити договір на новий строк, збільшивши при цьому орендну плату та запропонувавши відповідачу у разі незгоди, надати свої умови, але жодної відповіді від останнього так і не отримав.
Зазначив, що Суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про недотримання Товариством встановленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,62 га, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІУ-ТР № 000544, виданого 5 лютого 2002 року Циганською сільською радою Борщівського району Тернопільської області.
10 травня 2009 року між ТОВ "Мрія Центр" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, земельної ділянки площею 1,62 га, строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація зазначеного договору проведена 10 грудня 2009 року.
Згідно п.8 договору оренди землі від 10 травня 2009 року, договір укладається на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 9 вищевказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 384,74 грн. в грошовій формі, або в натуральній формі 5 ц зерна щорічно.
18 травня 2015 року між ОСОБА_1 та Приватним агропромисловим підприємством "Агропродсервіс" укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,62 га строком на 7 років, в якому встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік у грошовій формі, або в натуральній формі - 850 кг зерна. Державна реєстрація договору проведена 05 червня 2015 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.