Постанова
Іменем України
29 травня 2020 року
м. Київ
справа № 629/5243/16-ц
провадження № 61-10522св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. П., Мартєва С.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Кредитна спілка "Лозівський взаємний кредит",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року у складі суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання біржової угоди № 1-023 від 22 січня 2004 року укладеної між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_2 дійсною та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 22 січня 2004 року між ним та ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 була укладена біржова угода № 1-023, на підставі якої ним у відповідачів придбано ѕ частини чотирикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
У листопаді 2016 року він звернувся до державної реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції з заявою про оформлення права власності на спірну квартиру.
Рішенням державного реєстратора за № 32370135 від 16 листопада 2016 року було відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, оскільки договір купівлі-продажу укладений на товарній біржі, а не посвідчений нотаріально, як передбачено законодавством.
З огляду на викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати дійсним договір купівлі продажу від 22 січня 2004 року № 1-023 ѕ частини чотирикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Лозівській товарній біржі, а також визнати за ним право власності на ѕ вказаної житлової квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі продажу від 22 січня 2004 року № 1-023 ѕ житлової чотирикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Лозівській товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на ѕ житлової чотирикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах договору купівлі-продажу та виконали умови договору, але відповідачі не бажають оформити правовстановлюючі документи, чим порушують права позивача ОСОБА_3 відповідно до вимог п.4 ст. 656 ЦК України, ст. 657 ЦК України та ч.2 ст. 47 ЦК України (у редакції 1963 року) та ст. 220 ЦК України (у редакції 1963 року).
Додатковим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 червня 2017 року доповнено рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20 грн на користь держави.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року та додатковим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 червня 2017 року, Кредитна спілка "Лозівський взаємний кредит" подала апеляційну скаргу.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року, апеляційну скаргу Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" задоволено, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року та додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що вимоги частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації на час укладення біржової угоди, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними, а тому не створюють прав та обов`язків для сторін. Крім того, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання права власності є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року, у якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Лозівського міськрайонного суду Харківської області № 629/5243/16-ц.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що після державної реєстрації біржової угоди на товарній біржі, Законом України "Про товарну біржу" не передбачалось додаткового нотаріального посвідчення біржової угоди, а лише вимагалось ставити до відома Бюро технічної інвентаризації на території обслуговування якого, було розташоване нерухоме майно, що було придбане через товарну біржу.
Також, апеляційний суд не взяв до уваги те, що права Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" (далі - КС "Лозівський взаємний кредит") були порушені не укладанням між сторонами спору відповідного договору, а внесенням до реєстру даних про зміну власника квартири, яка є предметом даного спору, тому дана справа підсудна Харківському окружному адміністративному суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам заявника про те, що КС "Лозівський взаємний кредит" не є стороною спірного договору, який укладався задовго до виникнення спірних правовідносин.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У квітні 2018 року КС "Лозівський взаємний кредит" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вона вказує, що рішення суду першої інстанції унеможливило реалізацію права КС "Лозівський взаємний кредит" як кредитора (стягувача) на задоволення своїх вимог за виконавчими листами № 2020/2-76/11, виданими Лозівським міськрайонним судом Харківської області 16 травня 2011 року, за рахунок майна (квартири) боржників - ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 .
Разом з тим, в пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 зазначено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно врахувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.
Враховуючи те, що судове рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому необхідно залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22 червня 1999 року, виданого Лозівською міською радою Харківської області, чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 77,5 кв. м приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_3 . Вказана квартира зареєстрована в Лозівському бюро технічної інвентаризації на праві спільної сумісної власності за реєстраційним № 16485 04 листопада 1999 року.