Постанова
Іменем України
29 травня 2020 року
м. Київ
справа № 461/6886/16
провадження № 61-14330 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Головне управління Національної поліції у Львівській області,
відповідач - Яворівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,
відповідач - Головне управління Державної виконавчої служби України у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста ,Львова від 13 березня 2017 року у складі судді Городецької Л.М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року у складі суддів: Шандри М.М., Левика Я.А., Шеремети Н.О., -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 50 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 77000 грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що починаючи з 2013 року ним повідомлялось ГУ НП у Львівській області про його незаконне затримання у міжнародному автомобільному пункті пропуску "Корчова-Краковець" більше трьох діб без пред`явлення будь-яких звинувачень.
До цього часу йому не надано для ознайомлення матеріали перевірки за його заявою від 23 квітня 2015 року, скаргами від 16 грудня 2015 року та 22 березня 2016 року.
Зазначив, що ГУ НП у Львівській області Закону України порушило Закон України "Про звернення громадян" та вважає, що йому завдано матеріальної шкоди у зв`язку з заволодінням шахрайським способом його майном у виді 345 кг товарів, які переміщувались ним через митний кордон та моральної шкоди.
Просив суд відшкодувати 50 000 гривень матеріальної шкоди, завдану у зв`язку із заволодінням ГУ НП у Львівській області його майном та 77 000 гривень моральної шкоди за рахунок держави Україна, що полягає у знущанні, вимаганні грошей, ненаданні відповідай на його звернення.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 13 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанції виходили з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання відповідачами йому моральної та матеріальної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 березня 2018 року, через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 13 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано з Галицького районного суду міста Львова справу № 461/6886/16.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2016 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив не надходив.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково прийшлий до висновку, що Яворівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області розглянув всі звернення ОСОБА_1, так як йому відмолено у прийнятті таких звернень, оскільки вони складені російською мовою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 2013 року звертався до Яворського РВ ГУМВС України у Львівській області з приводу незаконного затримання у міжнародному автомобільному пункті пропуску "Корчова-Краковець" більше трьох діб без пред`явлення будь-яких звинувачень.
Також судами встановлено, що відповідачі належним чином реагували на звернення ОСОБА_1, надавались відповіді у порядку Закону України "Про звернення громадян" та роз`яснили які дії необхідно вчинити для з`ясування обставин, з приводу яких він звертався, а саме 21 січня 2014 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повідомлено позивача, що його звернення від 27 грудня 2013 року скеровано до Яворівського РВ ГУМВС України у Львівській області т, 16 січня 2017 року слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області повідомлено ОСОБА_1, що його звернення щодо протиправних дій працівників міліції скеровано до прокуратури Яворівського району.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.