Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 296/8497/17
провадження № 61-35289св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Житомирський національний агроекологічний університет,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житомирського національного агроекологічного університету на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2017 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 26 березня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського національного агроекологічного університету (далі - університет) про визнання права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та університетом 11 квітня
2007 року було укладено договір найму житлового приміщення, за умовами якого після закінчення 10-річного терміну з моменту підписання вказаного договору, він має право набути право власності на приміщення. Постійно проживаючи з сім`єю у вказаній квартирі та продовжуючи працювати в університеті, вважав, що може скористатися своїм правом на отримання квартири у власність, однак відповідач відмовляється у добровільному порядку виконати умови договору та передати спірне житло у його власність.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи той факт, що позивач добросовісно виконував умови укладеного з відповідачем договору (перебував у трудових відносинах), однак останній відмовляється виконати умови договору зі своєї сторони, а саме передати позивачу у власність квартиру, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання за ним права власності на зазначену квартиру, як належний спосіб захисту його прав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 26 березня
2018 року апеляційну скаргу Житомирського національного агроекологічного університету залишено без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що договір, який є чинним і ніким не оспореним, є обов`язковим для виконання сторонами. Виходячи з норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", суд дійшов висновку, що перелік об`єктів, що не підлягають приватизації зазначений в частині другій статті 2 вказаного Закону і є вичерпним, а житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ підлягає приватизації громадянами. Також суд апеляційної інстанції вважав неправильним посилання відповідача на статтю 80 Закону
України "Про освіту", оскільки цей нормативно-правовий акт набув чинності 05 вересня 2017 року, однак на момент виникнення правовідносин між університетом та співробітником діяв Закон України "Про освіту"
від 23 травня 1991 року, в якому не була передбачена норма, яка не дозволяла приватизацію об`єктів та майна державних та комунальних закладів освіти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, Житомирський національний агроекологічний університет, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги того, що позивач нічим не обґрунтував, які дії ним було вчинено для набуття права на житло. Університет є державним освітнім закладом, що підпорядкований Міністерству освіти і науки України, фінансування якого здійснюється за рахунок державного бюджету. Університет, на балансі якого знаходиться спірне майно, є Національним закладом України. Відповідно до пункту 2 указу Президента України "Про Положення про національний заклад (установу) України" № 451 від 16 червня 1995 року заборонено органам виконавчої влади передавати закріплене за національними закладами (установами) України майно, що перебуває у державній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям.
Статутом Житомирського національного агроекологічного університету визначено, що нерухоме майно не може бути передано у власність без згоди Міністерства освіти і науки України та вищого колегіального органу університету. Підтверджуючих документів про те, що відповідач перешкоджав чи в інший спосіб заважав реалізувати позивачу своє право на набуття права власності на нерухоме майно, останній суду не надав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до Житомирського національного агроекологічного університету про визнання права власності на квартиру призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу університету, у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що не дивлячись на те, що університет є державним, що виконує функції у сфері освіти та професійної підготовки, у відносинах з позивачем він виступає як суб`єкт господарювання, відповідно до взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором. Таким чином спірний договір найму за своєю правовою природою є договором найму спірної квартири з умовами щодо набуття права власності на квартиру, що перебуває у наймі позивача через 10 років.
Крім того, і позивач і відповідач звернулися до Міністерства освіти України для надання дозволу про передачу в комунальну власність житлового фонду (квартир) з метою їх подальшої приватизації, але у відповідь міністерства від 09 червня 2017 року вказано, що неможливо встановити статус житлового фонду (відомче/службове), а тому міністерство наразі невзмозі розглянути це питання через неврегульованість його на законодавчому рівні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 березня 2007 року Житомирським національним агроекологічним університетом згідно договору купівлі-продажу було придбано квартиру
АДРЕСА_1 (а. с. 4).
11 квітня 2007 року Житомирський національний агроекологічний університет в особі ректора Малиновського А. С. уклав з ОСОБА_1 як професором, завідувачем кафедри університету, договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . Строк найму згідно пункту 2.1. становить 10 років за умови перебування співробітника у трудових відносинах з університетом (а. с. 6-7).
Відповідно до пункту 4.2.3. вказаного договору, університет зобов`язаний по закінченні 10-річного строку найму приміщення, якщо співробітник протягом дії договору перебував у трудових відносинах з Університетом, передати право власності на приміщення співробітнику у порядку встановленому чинним законодавством (а. с. 6, 7).
Згідно із пунктом 5.1.4. договору після закінчення 10-річного терміну з моменту підписання цього договору співробітник має право набути право власності на приміщення.
Стаж педагогічної та наукової роботи професора ОСОБА_1 в університеті складає 21 рік: з 1996 року по час звернення до суду із цим позовом (а. с. 8).
Згідно з витягу з протоколу № 12 засідання Вченої ради Житомирського національного агроекологічного університету від 24 травня 2017 року надано згоду на передачу у власність ОСОБА_1, д.вет.н., професору, завідувачу кафедри паразитології, ветсанекспертизи та зоогігієни квартири АДРЕСА_1 (а. с. 9).
У відповіді Міністерства освіти і науки України на лист Житомирського національного агроекологічного університету № 816 від 09 червня 2017 року щодо надання дозволу на передачу в комунальну власність житлового фонду (квартир) з метою їх подальшої приватизації зазначено, що у зв`язку з неможливістю встановити статус житлового фонду (відомче/службове), міністерство повернеться до розгляду зазначеного питання після врегулювання на законодавчому рівні питання передачі нерухомого майна, закріпленого за національними навчальним закладом, до комунальної власності (а. с. 25).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.