Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 766/4714/16-ц
провадження № 61-36355св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Дорошинської В. Е. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 лютого 2016 року між ним та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" укладено строковий договір банківського вкладу "Депозит Стабільний" в іноземній валюті, за умовами якого ним внесено грошові кошти у розмірі 18 900,22 доларів США на відкритий банком депозитний рахунок, строком на 3 місяці за відсотковою ставкою 10,258 % річних.
За умовами вказаного договору банк прийняв від нього грошові кошти у розмірі 18 900,22 доларів США із зобов`язанням повернути вклад готівкою із нарахованими процентами у валюті вкладу із закінченням строку дії депозитного договору.
26 травня 2016 року у зв`язку із закінченням строку дії депозитного договору він звернувся до банку із заявою про отримання вкладу із нарахованими відсотками, однак у задоволенні заяви відмовлено, оскільки банком тимчасово встановлені обмеження (ліміти) по видачі готівкових коштів в національній та іноземній валюті з поточних рахунків клієнтів через каси в межах 5 000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.
Вказував, що за період з 26 травня 2016 року по 28 грудня 2016 року отримував частинами кошти з депозитного рахунку по 186-200 доларів США за один раз, останню суму у розмірі 1 188,85 доларів США отримав 28 грудня 2016 року.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: стягнути з банку на його користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовʼязання за період з 01 липня 2016 року по 18 грудня 2016 року у розмірі 1 770 467 грн 46 коп.; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у звʼязку з позбавленням його права розпорядження власними коштами.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у стягненні пені за час порушення строку повернення депозитного вкладу, місцевий суд виходив із того, що зобовʼязання банку повернути вклад після закінчення дії договору не передбачають відповідальності за прострочення виплати коштів вкладнику у відповідності до положень частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки в розумінні вказаної норми закону банківський вклад не є результатом роботи чи надання послуг.
Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що позивач не довів наявність душевних та психічних страждань, їх тривалість через неповернення вкладу банком.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною пʼятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Таким чином, висновок місцевого суду про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення виплати вкладу, є помилковими.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції вказав, що під час дії Постанов Правління Національного банку України, якими обмежено видачу готівкових коштів із депозитних рахунків вкладників, не підлягає нарахуванню пеня у розмірі 3 % річних вартості послуг за кожен день прострочення, як передбачено частиною пʼятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд виходив із того, що такий з достатньою повнотою встановив фактичні обставини справи, а допущена помилка у застосуванні норм матеріального права не спричинила неправильного вирішення спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1023/0/226-20 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди не врахували, що відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.
Зазначає, що апеляційний суд послався на те, що у звʼязку зі встановленими обмеженнями Національним банком України щодо видачі готівкових коштів в іноземній валюті з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси у розмірі 5 000 грн не підлягає нарахуванню пеня у розмірі 3 %, як то передбачено частиною пʼятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Разом із тим, він не погоджується із таким висновком, оскільки постановою Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140, на яку послався апеляційний суд, банкам обмежено видачу готівкових коштів на добу на одного клієнта в межах 50 000 грн, а не 5 000, як було здійснено відповідачем. Як би банк виконував вимоги Національного банку України та видавав належні йому кошти в межах 50 000 грн на добу, він би виконав свої зобовʼязання за 10 днів.
Крім того, наступні обмеження щодо видачі грошових коштів в день на одну особу, на які також посилався апеляційний суд, встановлені Національним банком України, містили обмеження в межах 100 000 грн та 250 000 грн.
Вказує, що встановлені регулятором обмеження не звільняють банк від виконання своїх обовʼязків, установлених договором та законодавством.
Також зазначає, що не згоден із висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди. Завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у звʼязку з порушенням права власності на належне йому майно шляхом позбавлення права розпорядження ним. За період з травня по грудень 2016 року, тобто протягом майже 7 місяців він змушений був 94 рази звертатися до відповідача з тим, щоб отримати свої кошти по 186-200 доларів за один раз. Враховуючи те, що він живе на відстані більшій ніж 100 км від м. Херсон наведені обставини щодо отримання своїх коштів порушили його звичний спосіб життя.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 лютого 2016 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Депозит Стабільний" у доларах США, за яким банк прийняв від вкладника та зарахував на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в розмірі 18 900,22 доларів США строком на три місяці, з процентною ставкою на суму вкладу в розмірі 10,258 % річних. Строк повернення депозиту встановлено 26 травня 2016 року.
Після закінчення строку дії договору 26 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до установи банку з вимогою про отримання банківського вкладу та нарахованих відсотків.
Листом від 27 травня 2016 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відмовило позивачу у видачі всієї суми грошей, посилаючись на обмеження видачі (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси, та повідомило, що видача готівкових коштів з поточних рахунків тимчасово здійснюється в межах встановленого денного ліміта, про розмір якого позивач був повідомлений у відділенні банку.
Із позовною заявою про стягнення вкладу позивач звернувся до суду 7 червня 2016 року. Про наявність позовної заяви відповідач довідався лише 28 листопада 2016 року.
З наявних в матеріалах справи заяв на видачу готівки вбачається, що позивач в період з 26 травня 2016 року по 28 грудня 2016 року отримав депозитний вклад в повному обсязі на підставі поданих ним заяв у розмірах, що зазначені у заявах про видачу готівки через касу банку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5).
За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.