Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 278/528/17
провадження № 61-17176св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів:Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року у складі судді Дубовік О. М. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 13 березня 2018 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., про визнання договорів дарування недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4, яка залишила заповіт, згідно з яким спадкоємцям належать частки у нерухомому майні, а саме: житловий будинок та господарські споруди, які розташовані на АДРЕСА_1, та дві земельні ділянки у с. Млинище Житомирського району.
Зазначав, що будинок за вказаною адресою був придбаний його матір`ю у 1988 році. На час його звернення до Першої Житомирської нотаріальної контори для оформлення спадщини, вищевказаний будинок не був офіційно зареєстрований в БТІ та мав статус самовільної забудови або недобудови. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок Перша Житомирська нотаріальна контора відмовила йому у вчиненні нотаріальних дій (видачі свідоцтва про право на спадщину). При цьому державний нотаріус надав правовстановлюючі документи на належну йому за заповітом частину земельної ділянки площею 0,1983 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1822084700:03:001:0011, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що 14 грудня 2016 року з відкритих реєстрів майнових прав йому стало відомо, що належний його матері будинок, зареєстрований на підставі декларації ЖТ 142163292239 від 28 листопада 2016 року про готовність об`єкту до експлуатації за ОСОБА_2 .
В реєстраційних документах відсутні права на майно інших спадкоємців на вказаний будинок та земельну ділянку.
Звертав увагу на те, що 02 березня 2017 року Житомирський окружний адміністративний суд своєю постановою зобов`язав Житомирську архітектурно-будівельну інспекцію скасувати декларацію ЖТ142163292239 від 28 листопада 2016 року та реєстрацію 100% житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1, а відділ Державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області - скасувати реєстрацію цієї ж нерухомості, зареєстрованої за ОСОБА_2 .
Стверджував, що 22 лютого 2017 року ОСОБА_2 відчужив за договором дарування спірну нерухомість своїй дружині ОСОБА_3, яка, з метою позбавлення його власності, має намір продати будинок та земельну ділянку іншій особі.
Посилався на те, що при укладенні спірного договору дарування частки земельної ділянки було порушено положення статті 88 ЗК України, а саме, переважне право купівлі частки земельної ділянки.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 2979; визнати недійсним договір дарування частки земельної ділянки, укладений 22 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 2980.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., зареєстрований в реєстрі за № 2979.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 960 грн судового збору та 500 грн витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що у зв`язку з відсутністю доказів того, що реєстрація права власності відповідача на спірну земельну ділянку відбулася неправомірно, підстав для визнання договору дарування спірної земельної ділянки недійсним немає, оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку.
Стосовно посилань сторони позивача на положення статті 88 ЗК України та зауваження про необхідність отримати згоду позивача як співвласника на укладення договору дарування земельної ділянки районний суд вважав, що на підставі статті 362 ЦК України, отримання такої згоди необхідне лише під час продажу частки земельної ділянки.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2018 року виправлено описку у рішенні Житомирського районного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року, зокрема, третій абзац резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 480 грн судового збору та 250 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, які належно оцінені, дійшов правильного висновку, що відчуження відповідачем ОСОБА_2 своєї частки спірної земельної ділянки відбулось шляхом її дарування, а не продажу, отже, при посвідченні договору дарування не були порушенні вимоги статей 358, 362 ЦК України та статті 88 ЗК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 22 лютого 2017 року та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити судове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 22 лютого 2017 року, постановити окрему ухвалу щодо порушення суддею норм матеріального та процесуального права.
Судові рішення в частині задоволення позову про визнання недійсним договору дарування житлового будинку не оскаржуються, тому у силу положень частини другої статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та спадкового права, чим порушили його права.
Вважає, що спадкове правонаступництво стосується всієї власності померлого і не допускається залишення окремих частин останньої в якості "безхазяйного майна", отже, земля і будинок не можуть відчужуватися одне без одного.
Посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено фактів, які підлягають з`ясуванню у справі, зокрема, наявність між співвласниками угоди про порядок користування спірною земельною ділянкою, порядок користування земельною ділянкою з моменту набуття сторонами прав на земельну ділянку та наявність чи відсутність згоди сторін на такий порядок, не взято до уваги доводів позивача та проігноровані наслідки залишення в силі договору дарування земельної ділянки.
Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення статті 362 ЦК України, оскільки ця норма не регулює спадкове право та земельні правовідносини.
Вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 120 ЗК України, у якій зазначено, що особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Зазначає, що суддя Дубовік О. М. на підготовчій стадії судового процесу відмовила йому у прийнятті доказів у справі (диск з записом судового засідання Житомирського окружного адміністративного суду), прийняла від відповідачів докази, які не мають безпосереднього значення для справи, і для спростування яких він змушений був понести додаткові витрати. Крім того, в процесі судового розгляду суд не відокремив стадії судового процесу, не з`ясував всіх обставин справи, не постановив ухвалу про закінчення з`ясування обставин справи і перехід до судових дебатів, чим порушив вимоги статті 192 ЦПК України. Також судом першої інстанції порушено вимоги статті 259 ЦПК України, оскільки проголошуючи резолютивну частину судового рішення, позовна вимога про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки вирішена не була. Вказані порушення районного суду при перегляді справи в суді апеляційної інстанції усунені не були.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У травні 2018 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не містить достатніх аргументів, які дозволяють сумніватися в законності оскаржуваних рішень.
Зазначають, що оскільки позивач не звертався до суду з вимогою про визначення варіанту та порядку користування земельною ділянкою, відтак, його посилання на недослідження судом таких обставин є необґрунтованими.
При цьому під час розгляду справи позивачем не доведено, що договір дарування земельної ділянки є нікчемним правочином, бо його недійсність встановлена законом.
Крім того, зазначають, що підстав для постановлення окремої ухвали щодо судді Дубовік О. М. немає, а доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у апеляційній скарзі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Олійник А. С. від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
21 грудня 2000 року рішенням Виконавчого комітету Луківської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 71 було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом житлового будинку в АДРЕСА_1 та прийнято в експлуатацію належний ОСОБА_4 індивідуальний житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 108,8 кв. м, житловою площею 28,2 кв. м (том 1, а. с. 157).
22 грудня 2000 року розпорядженням Житомирської РДА № 495 було затверджено подані акти державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку, збудованого ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 а.с. 158).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру від 01 серпня 2011 року (том 1, а. с. 9).
24 жовтня 2014 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частин земельної ділянки площею 0,1983 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала його померлій дружині ОСОБА_4 (том 1, а. с. 55).
25 лютого 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/12 частин земельної ділянки площею 0,1983 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала його померлій матері - ОСОБА_4 (том 1, а. с. 8).
ОСОБА_1 звертався до Першої Житомирської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку від 05/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 як спадкоємець ОСОБА_4, однак постановою від 20 лютого 2015 року № 302/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок (том 1, а. с. 11).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 грудня 2016 року № 75739509 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії та номер: ЖТ142163292239, виданої 28 листопада 2016 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області, 29 листопада 2016 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 13, 80).
08 лютого 2017 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 5/12 частин земельної ділянки площею 0,1983 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала його померлому сину ОСОБА_5 (том 1, а. с. 58).
22 лютого 2017 року був укладений договір дарування, зареєстрований в реєстрі за № 2980, згідно з яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 7/12 ідеальних часток земельної ділянки площею 0,1983 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1822084700:03:001:0011 (том 1, а. с. 48).
22 лютого 2017 року був укладений договір дарування, зареєстрований в реєстрі за № 2979, згідно з яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 70).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 березня 2017 року № 81581836 вказаний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22 лютого 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2979 (том 1, а. с. 17).
02 березня 2017 року Житомирським окружним адміністративним судом було за результатами розгляду справи № 806/3005/16 ухвалено постанову про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстровану Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області 28 листопада 2016 року № 142163292239 щодо будівництва індивідуального житлового будинку та господарської будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та скасування рішення Відділу Державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 02 грудня 2016 року № 32700363 щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, а. с. 31-33).