Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 761/22070/19
провадження № 61-3993 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е. А., про визнання свідоцтва
про право власності на нерухоме майно недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Власником іншої частина квартири є його матір - ОСОБА_4 .
У березні 2019 року на адресу ОСОБА_4 надійшло повідомлення
від ОСОБА_3 про продаж 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ним на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно
від 07 вересня 2016 року № НОМЕР_1, виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А.
Як з`ясувалося згодом, 20 травня 2016 року між ним, як фізичною особою-підприємцем, в особі ліквідатора Новосельцева В. П., який діяв на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2014 року у справі № 910/24792/12, та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, до складу якого було включено 1/2 частину спірної квартири.
Вказував, що жодних договорів щодо відчуження належної йому частки нерухомого майна не укладав, а вказаний договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу підлягав нотаріальному посвідченню, а тому
є нікчемним.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 від 07 вересня 2016 року № НОМЕР_1, видане приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня
2019 року у складі судді Савицького О. А прийнято позовну заяву
ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада
2019 року у складі судді Савицького О. А. клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі задоволено, провадження у зазначеній вище справі закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до юрисдикції господарських судів, оскільки спір виник з приводу оскарження правочину, укладеного боржником, стосовно якого відкрито провадження у справі
про банкрутство (справа № 910/24792/12).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада
2019 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того,
що відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, зокрема про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
На час розгляду справи у суді першої інстанції провадження у справі
про банкрутство відносно позивача було припинено (ухвала Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у справі № 910/24792/12),
а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року скасувати
та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 761/22070/19 із Шевченківського районного суду м. Києва та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що вказана справа підлягає розгляду
в порядку цивільного судочинства, оскільки спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, розглядаються господарськими судами. Вказує, що нерухоме майно реалізовано
відповідно до статей 64-66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та придбано
в межах ліквідаційної процедури позивача у справі про банкрутство.
При цьому позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду
з позовом про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута
та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, однак виключно
в межах справи про банкрутство. Посилається також на статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтю 20 ГПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу -
без задоволення.
Зазначає, що вказаний спір стосується позивача як фізичної особи,
а не як фізичної особи-підприємця, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах: від 30 травня 2018 року у справі № 907/1215/15; провадження № 12-106гс18; від 20 березня 2019 року
у справі № 910/2987/18, провадження № 12-24гс19.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.