Постанова
Іменем України
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 523/3014/18
провадження № 61-14869 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року у складі судді Шепітко І. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкана А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.
Позовна заява мотивована тим, що 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 2 тис. доларів США. Останній зобов`язався протягом шести місяців сплачувати щомісячно 7 % від загальної суми боргу. Строк повернення коштів не визначено. Разом з тим, у розписці зазначено, що у випадку неповернення грошових коштів сума боргу збільшується у п`ять разів, тобто до 10 тис. доларів США.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу в розмірі 10 тис. доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 01 лютого 2018 року становило суму у розмірі 269 800 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позику надано 30 грудня 2013 року. Зі змісту розписки вбачається, що позика була надана строком на шість місяців. Строк повернення позики закінчився у червні 2014 року. Позов подано у березні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої зробив заяву ОСОБА_3 (а. с. 38 - 41).
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, вірно встановив обставини у справі, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту неналежного виконання ОСОБА_3 свого зобов`язання за договором позики почав свій перебіг строк позовної давності з 01 березня 2018 року. Висновки судів про те, що за даним договором позики перебіг трирічного строку позовної давності, сплив 30 червня 2017 року, оскільки з розписки вбачається зобов`язання щодо повернення боргу у строк до 30 червня 2014 року, є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 523/3014/18з Суворовського районного суду м. Одеси.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.