Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 490/12341/13-ц
провадження № 61-43440 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2005 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 80 тис. доларів США на споживчі цілі строком до 05 червня 2025 року зі сплатою 12 % річних.
У той же день для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилась заборгованість яка станом на 25 січня 2016 року складала 97 717 доларів 67 центів США, що еквівалентно 2 422 632 грн 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 69 366 доларів 57 центів США, заборгованість по процентам у розмірі 16 165 доларів 17 центів США, заборгованість по комісії у розмірі 2 240 доларів США, пеня у розмірі 9 945 доларів 93 центи США.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд у рахунок погашення вказаної кредитної заборгованості звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки, шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 06 червня 2005 року) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною у розмірі 1 800 000 грн, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дії, необхідних для продажу предмету іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2005 року в сумі 87 771 доларів 74 центи США (що за курсом Національного банку України складало 2 176 051 грн 37 коп.), з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 69 366 доларів 57 центів США, що за курсом Національного банку України складало 1 719 747 грн 38 коп., заборгованість за процентами у розмірі 16 165 доларів 17 центів США, що за курсом Національного банку України складало 400 769 грн 55 коп., заборгованість з комісії у розмірі 2 240 доларів США, що за курсом Національного банку України складало 55 534 грн 45 коп., пеня у розмірі 100 тис. грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином зобов`язань за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимогами закону, а тому банк набув право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його продажу з укладенням від імені боржника договору купівлі-продажу, початкову ціну якого встановлено у розмірі 1 800 000 грн.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 квітня 2016 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року змінено в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки та початкової ціни продажу предмета іпотеки. Способом звернення стягнення визначено продаж ПАТ КБ "ПриватБанк" від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статті 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною, яка має визначатись на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на момент продажу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року в частині визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки та початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації змінено та зазначено спосіб звернення стягнення шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною для його подальшої реалізації у розмірі 2 885 025 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позичальником належним чином зобов`язань за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено згідно з умовами договору та вимогами закону. Проте, визначаючи початкову ціну предмету іпотеки, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що між сторонами наявний спір щодо цього, так як ні встановлена в іпотечному договорі оцінка у розмірі 406 995 грн, ні та, яка була визначена судом першої інстанції на підставі наданих відповідачем даних з інтернет-сайту у розмірі 1 800 000 грн не задовольняє останнього.
Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 ринкова вартість предмета іпотеки станом на жовтень 2017 року складала 2 885 025 грн.
Також суд усупереч положень статей 36, 38 Закону "Про іпотеку" помилково зазначив про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем від імені іпотекодавця із наданням іпотекодержателю всіх повноважень, для здійснення продажу. Хоча за правилами зазначених норм Закону право продажу здійснюється іпотекодежателем від свого імені і без необхідності отримання для цього будь-яких окремих повноважень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2018 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 490/12341/13-ц із Центрального районного суду м. Миколаєва.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що звіт про оцінку майна, на підставі якого судом визначено вартість іпотечного майна не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна", оскільки не підписаний керівником суб`єкта оціночної діяльності, огляд об`єкта оцінки не проводився. Також посилався на те, що у 2007 році між банком та іноземною компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" було укладено договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договорами про іпотечні кредити, а у 2011 році відбулося зворотнє відступлення прав вимоги до банку. Вважав, що зазначені договори є договорами факторингу, вказана іноземна компанія не є фінансовою установою, відтак, не мала права на укладення 13 листопада 2011 року договору викупу прав вимоги із банком.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 червня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 80 тис. доларів США на споживчі цілі строком до 05 червня 2025 року зі сплатою 12 % річних.
У той же день для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилась заборгованість яка, за розрахунком банку, станом на 25 січня 2016 року складала 97 717 доларів 67 центів США, що еквівалентно 2 422 632 грн 50 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 69 366 доларів 57 центів США, заборгованість по процентам у розмірі 16 165 доларів 17 центів США, заборгованість по комісії у розмірі 2 240 доларів США, пеня у розмірі 9 945 доларів 93 центи США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.