Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 530/121/18
провадження № 61-44391св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Державної служби України з питань праці у Полтавській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року у складі судді Дем`янченка С. М. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 07 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Лобова О. А., Дорош А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Державної служби України з питань праці у Полтавській області, про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 20 грудня 2017 року № 132-к його 29 грудня 2017 року було звільнено з посади спеціаліста першої категорії (страховий експерт з охорони праці) Зіньківського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Вважав, що його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства та вказував на неврахування роботодавцем його переважного права на залишенні на роботі, як працівника з більшою кваліфікацією і продуктивністю праці, хоча обов`язки, виконувані ним як страховим експертом, залишились, їх передали на виконання іншому працівнику.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області та стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 07 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при звільненні позивача не було допущено порушень вимог трудового законодавства та її трудових прав, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мали своїм наслідком скорочення штату працівників, відповідачем було дотримано вимоги частини третьої статті 32 КЗпП України щодо попередження позивача не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці. Оскільки відповідачем було дотримано процедуру і строки звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, то підстав для задоволення позову немає. Також суд вказав на відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1078/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що його не було належним чином повідомлено про наступне звільнення з роботи як подію, яка повинна неминуче настати, оскільки статтею 49-2 КЗпП України не передбачено повідомлення працівника про можливе звільнення. Крім того, при вирішенні спору судом не дотримано вимог статті 42 КЗпП України і не враховано, що він має переважне право на залишення на роботі, оскільки має більш високу продуктивність праці і кваліфікацію у порівнянні з іншими працівниками, які не мають належної освіти, стажу роботи страховим експертом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 має 13 років та 1 місяць безперервного стажу роботи у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Зіньківському районі Полтавській області, де працював: з 18 листопада 2004 року - на посаді інженера з охорони праці, з 08 вересня 2017 року - на посаді спеціаліста першої категорії (страховий експерт з охорони праці).
Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 25 жовтня 2017 року № 117-ос "Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників" з 01 січня 2018 року встановлена гранична чисельність працівників управління і визначено у термін до 01 листопада 2017 року попередити усіх працівників апарату управління під підпис про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, які вступають у дію з 01 січня 2018 року, та про можливе майбутнє звільнення.
З попередженням від 25 жовтня 2017 року № 01-01-795/5 про майбутні зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та про можливе майбутнє вивільнення ОСОБА_1 був ознайомлений 27 жовтня 2017 року, про що свідчить його підпис.
Попередженням від 19 грудня 2017 року № 01-01-1471/5-2 повідомлено ОСОБА_1 про розірвання трудового договору 29 грудня 2017 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, враховуючи відсутність можливості запропонувати іншу посаду в управлінні для переведення з 01 січня 2018 року, з яким останній ознайомився 20 грудня 2017 року.
Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 20 грудня 2017 року № 131-к ОСОБА_1 було звільнено з посади спеціаліста першої категорії (страховий експерт з охорони праці) Зіньківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області з 29 грудня 2017 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.