Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 369/10158/16-ц
провадження № 61-47131св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Боярка-Водоканал",
особа, яка подала касаційну скаргу,- ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Олійника В. І., від 06 березня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства "Боярка-Водоканал" (далі - КП "Боярка-Водоканал") про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування запису в трудовій книжці, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 15 березня 2010 року вона працювала у відповідача юрисконсультом та провідним юрисконсультом. Наказом в. о. директора КП "Боярка-Водоканал" від 04 жовтня 2016 року її незаконно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Через це вона двічі 04 і 05 жовтня 2016 року з метою оскарження дій в.о. директора підприємства в робочий час відвідувала міську раду, про що робила запис в журналі місцевих відряджень та повідомляла секретаря, а також керівника підприємства, з яким зустрічалася в приміщенні міської ради. Однак, 26 жовтня 2016 року відповідачем були винесені накази № 148-к та № 149-к про дисциплінарне стягнення за відсутність на робочому місці 04 жовтня 2016 року та 05 жовтня 2016 року відповідно. 31 жовтня 2016 року профком розглянув подання в. о. директора КП "Боярка-Водоканал" ОСОБА_2 щодо її звільнення, однак згоди на звільнення не надав. 18 листопада 2016 року наказом КП "Боярка-Водоканал" № 162 її було звільнено з посади провідного юрисконсульта на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Враховуючи викладене, позивач просила позов задовольнити, визнати незаконними та скасувати накази КП "Боярка-Водоканал" від 04 жовтня 2016 року № 134-к, від 26 жовтня 2016 року № 148-к, від 26 жовтня 2016 року № 149-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнати незаконним та скасувати наказ від 18 листопада 2016 року № 162-к про звільнення, поновити її на посаді провідного юрисконсульта КП "Боярка-Водоканал", скасувати запис в трудовій книжці про звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Стягнути середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2016 року по 14 листопада 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача було проведено роботодавцем з додержанням вимог закону, оскільки позивач допустила систематичне невиконання трудових обов`язків, за що неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 04 жовтня 2016 року № 134-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного юрисконсульта ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ від 26 жовтня 2016 року № 148-к про дисциплінарне стягнення. Визнано незаконним та скасовано наказ від 26 жовтня 2016 року № 149-к про дисциплінарне стягнення. Визнано незаконним та скасовано наказ від 18 листопада 2016 року № 162-к про звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_1 . Скасовано запис в трудовій книжці про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта КП "Боярка-Водоканал". Стягнуто з КП "Боярка-Водоканал" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 листопада 2016 року по 14 листопада 2017 року у розмірі 75 968, 64 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не було допущено систематичного невиконання трудових обов`язків. Звільнення позивача було проведено у порушення вимог трудового законодавства, зокрема профспілковим органом не було надано згоди на її звільнення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 06 березня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не брав участі у справі, однак оскарженим рішенням порушуються його права та обов`язки, оскільки з 19 квітня 2016 року по 22 грудня 2016 року він виконував обов`язки директора КП "Боярка-Водоканал". КП "Боярка-Водоканал" звернулося до ОСОБА_2 із позовом про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу) у справі № 369/9068/18, у зв`язку із незаконним звільненням позивача у цій справі.
Оскаржену постанову апеляційного суду заявник вважає незаконною та такою, що підлягає до скасування, оскільки позивача було звільнено у відповідності до вимог трудового законодавства. Вирішуючи спір, апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам справи. Вважає, що відповідачем дотримано вимоги передбаченні статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із порушенням трудової дисципліни.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник КП "Боярка-Водоканал" посилається на те, що ОСОБА_2 не було залучено до участі у справі, однак вирішення спору безпосередньо впливає на його права та обов`язки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 березня 2010 року наказом № 27-к КП "Боярка-Водоканал" ОСОБА_1 з 15 березня 2010 року була прийнята на роботу юрисконсультом, а наказом № 14-к від 30 січня 2013 року переведена на посаду провідного юрисконсульта відділу збуту.
18 листопада 2016 року наказом від № 162-к в. о. директора КП "Боярка-Водоканал" з посиланням на те, що профспілковий комітет не надав обґрунтованої відмови щодо звільнення ОСОБА_1, остання була звільнена з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Передувало звільненню направлення 27 жовтня 2016 року в. о. директором КП "Боярка-Водоканал" виборчому органу первинної профспілкової організації КП "Боярка-Водоканал" подання про надання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Подання мотивовано тим, що ОСОБА_1 без поважних причин систематично не виконуються обов`язки, покладені на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, з урахуванням того, що до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, а саме: 04 і 05 жовтня 2016 року вона порушила правила внутрішнього трудового розпорядку, була відсутня на роботі без поважних причин. Розпорядження про надання пояснення про відсутність на роботі не виконане. За вказані проступки оголошені догани. 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 перебувала в робочий час в Боярській міській раді. З мережі Фейсбук встановлено, що біля Боярської міської ради з 13:30 до 15:00 години нібито працівниками КП "Боярка-Водоканал" оголошена акція. З присутніх на акції була лише ОСОБА_1, про що було знято відео з інтерв`ю, яке розповсюджене в мережі інтернет. Письмові пояснення вона надати відмовилася і о 16 годині знову покинула робоче місце. Крім того, вказано, що до позивача раніше застосовувалися дисциплінарні стягнення 04 жовтня 2016 року, а також двічі 26 жовтня 2016 року.
Профспілковий комітет 27 жовтня 2016 року розглянув вказане подання, однак згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України не надав. Рішення профспілкового комітету обґрунтовано тим, що винесені за відсутність на робочому місці без узгодження з керівництвом догани не є підставою для звільнення позивача за систематичне невиконання службових обов`язків.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.