ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №826/2621/16
адміністративне провадження №К/9901/22780/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/2621/16
за позовом громадянина Сирії ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представника громадянина Сирії ОСОБА_1 адвоката Журко Олександри Сергіївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 22.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, третьої особи: Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, в якому просив:
визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 30 грудня 2015 року №894-15 про відмову у визнанні громадянина Сирії ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Сирії ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
2. Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, зазначає, що має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою дискримінації та переслідування через свої політичні переконання, а також стати жертвою загальнопоширеного насильства в ситуації внутрішнього збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини, не може повернутись до країни походження - Сирії. Зазначає, що не хоче служити в армії, не підтримує жодну зі сторін конфлікту не хоче воювати.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
4. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу, прийнятого внаслідок всебічного вивчення усіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов, передбачених пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", для визнання громадянина Сирії ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та з урахуванням відсутності переконливих доказів щодо його особистого переслідування в разі повернення до країни походження.
6. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник громадянина Сирії ОСОБА_1 адвокат Журко Олександра Сергіївна подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій невірно надали правову оцінку обставинам справи, а також неправильно застосували положення Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", судами попередніх інстанцій не враховано та не надано оцінки фактичним даним, повідомленим позивачем під час звернення із заявою про визнання біженцем чи особою яка потребує додаткового захисту та не враховано судами наданої позивачем релевантної інформації по країні його походження та побоювання повертатись у країну походження та наявності загрози його життю та здоров`ю.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. 12 серпня 2019 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Уханенко С.А., Шевцова Н.В.
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 04 червня 2020 року.
VI. Установлені судами фактичні обставини справи
13. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Сирійської Арабської Республіки, уроженцем м. Дамаск, за національністю - араб, віросповіданням - іслам-суніт, неодружений.
14. На територію України прибув 15 вересня 2006 року повітряним шляхом на підставі національного паспорту НОМЕР_1 та студентської візи з метою отримання освіти в Національному університеті фізичного виховання і спорту України. На момент звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України перебував легально.
15. 14 травня 2015 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві із заявою-анкетою про надання статусу біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту. В заяві-анкеті заначив, що не може повернутися в країну свого походження через війну та через те, що не хоче йти служити в армії, не підтримує жодну зі сторін конфлікту і не хоче воювати на жодному боці, ситуація в Сирії кожен день погіршується і це підтверджується інформацією про країну походження.
16. За наслідками розгляду заяви-анкети Управлінням у справах біженців Державної міграційної служби України складено висновок від 04 вересня 2015 року, яким Державній міграційній службі України рекомендовано прийняти рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Висновок обґрунтовано тим, що у Громадянина Сирії ОСОБА_1 відсутні обґрунтовані та переконливі докази і побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також щодо загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
17. Рішенням Державної міграційної служби України від 30.12.2015 року №894-16 позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Повідомленням Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 15.02.2016 року №32 позивача повідомлено про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішення про відмову обґрунтоване відсутністю умов, передбачених пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
VII. Джерела права та акти їхнього застосування
18. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі Закон №3671-VI).
Пункт 1 частини першої статті 1 Закону №3671-VI. Біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Пункт 13 частини першої статті 1 Закону №3671-VI. Особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Частина перша статті 5 Закону №3671-VI. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Частина п`ята статті 5 Закону №3671-VI. Особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Статтею 6 Закону №3671-VI визначено умови, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зокрема не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
Частини перша та друга статті 7 Закону №3671-VI. Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження
Частина одинадцять статті 9 Закону №3671-VI. Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.