ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2020 року
Київ
справа №817/3431/14
адміністративне провадження №К/9901/1400/18
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Данилевич Н.А., Смокович М.І., Радишевська О.Р., Соколов В.М., Уханенко С.А., Шевцова Н.В., Білак М.В., Губська О.А., Жук А.В., Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Кравчук Т.О., суддів Шарапи В.М., Нор У.М., та
на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Мацького Є.М., суддів Євпак В.В., Шидловського В.Б.
у справі № 817/3431/14
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач, Міндоходів України), у якому просив:
1.1. визнати незаконним звільнення з податкової міліції та посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області, полковника податкової міліції ОСОБА_1 ;
1.2. скасувати наказ голови Комісії з реорганізації Міндоходів України від 29.10.2014 №2174-о про звільнення з посади та податкової міліції полковника податкової міліції ОСОБА_1 - заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області;
1.3. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судового рішення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підрозділи податкової міліції України не належать до органів державної влади (їх територіальних підрозділів) чи органів місцевого самоврядування, у зв`язку з чим не підпадають під визначення "очищення влади" (люстрацію), зазначеного у статті 1 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII. Позивач зазначив, що в Указі Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" зазначено перелік органів державної влади та органів місцевого самоврядування, однак орган податкової міліції у вказаному переліку відсутній, оскільки: створення територіальних (регіональних) органів податкової міліції (а не структурних підрозділів податкової міліції, як складових контролюючих органів) не було передбачено положеннями про Державну податкову адміністрацію України (далі - ДПА України), Державну податкову службу України (далі - ДПС України), Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів України); положення про підрозділи податкової міліції в областях не затверджувалися керівником Державної податкової адміністрації, Державної податкової служби, Міндоходів України; підрозділи податкової міліції в областях ніколи не набували статусу юридичної особи (ні в ДПА України, ні в ДПС України, ні в Міндоходів України).
3. Позивач указав, що порядок прийняття на службу та звільнення зі служби в податковій міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №14. Уважає, що положення абзацу восьмого частини першої, абзацу четвертого частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII не поширюються на посадових осіб підрозділів податкової міліції в областях, а тому має місце незаконне звільнення та очевидне заподіяння шкоди його конституційним правам, зокрема праву на працю. Позивач наголошував, що його фактично звільнили з посади не за порушення тих чи інших вимог закону, а лише за перебування на посаді, чим порушені конституційні принципи та гарантії притягнення до індивідуальної відповідальності, а також принципи проведення люстрації.
4. Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, в яких стверджував, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII з дотриманням необхідної процедури звільнення.
Установлені судами фактичні обставини справи
5. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції з 31 грудня 1996 року.
6. Відповідно до витягу з наказу ДПА України від 17.03.2008 №603-о "Про призначення працівників податкової міліції" у зв`язку з організаційно-штатними змінами управлінь податкової міліції ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі було призначено з 04 березня 2008 року майора податкової міліції ОСОБА_1 (М-055516) на посаду першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА у Рівненській області.
7. У лютому 2012 року відповідно до наказу Державної податкової служби України від 17.02.2012 №311-о "Про призначення працівників податкової міліції", у зв`язку з утворенням територіальних органів державної податкової служби на виконання Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-055516) переведено на посаду заступника начальника управління податкової міліції ДПС у Рівненській області, звільнивши з посади першого заступника начальника управління податкової міліції ДПА в Рівненській області.
8. У травні 2013 року відповідно до наказу Міндоходів України від 24.05.2013 № 425-о "Про призначення працівників податкової міліції" на підставі Указу Президента України № 726/2012 від 24.12.2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" та Указу Президента України № 141/2013 від 18.03.2013 "Про Міністерство доходів і зборів України", у зв`язку з утворенням Міністерства доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України, підполковник податкової міліції ОСОБА_1 (М-055516), який перебував в розпорядженні Міністерства доходів і зборів України, прийнятий на службу в податкову міліцію та зарахований у розпорядження Міндоходів України. Далі позивач був призначений на посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління Міндоходів у Рівненській області. У пункті 3 вказаного наказу зазначено, що відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 18.03.2013 № 141/213 "Про Міністерство доходів і зборів України" збережено за особами начальницького складу податкової міліції, які переходять на службу до Міндоходів України, умови оплати праці, установлені відповідно до законодавства для посадових осіб органів державної податкової служби.
9. У жовтні 2014 року наказом голови Комісії з реорганізації Міндоходів України від 29.10.2014 № 2174-о "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до підпункту 1 пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII і підпункту "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-055516) звільнено з посади та з органів податкової міліції і постановлено на військовий облік.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
11. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач обіймав посади, які належать до переліку посад, до яких застосовуються заборони, передбачені Законом України "Про очищення влади" (з 25.02.2010 по 17.02.2012 - це посада першого заступника начальника Управління податкової міліції ДПА в Рівненській області, а з 17.02.2012 - заступника начальника управління податкової міліції ДПС у Рівненській області). Сукупний строк перебування позивача на указаних посадах становить більше ніж один рік, що відповідно до критеріїв, визначених статтею 3 Закону України "Про очищення влади", є підставою для застосування відповідних заборон.
Короткий зміст вимог касаційної скарги її рух в суді касаційної інстанції
12. 20 лютого 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року з підстав порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
13. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи. Так, на думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено жодного аргументу позивача, натомість описано у рішеннях лише позицію відповідача, яка була викладена в запереченнях, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суди попередніх інстанцій не здійснили аналізу норм матеріального права, на які посилався позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі, зокрема щодо не поширення положень абзацу восьмого частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-VII на посадових осіб підрозділів податкової міліції в областях.
14. На думку скаржника, його неправомірно звільнено зі служби у податковій міліції, усупереч чинному законодавству та пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади", яким передбачено звільнення лише з посади.
15. Скаржник указує, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду позову та апеляційної скарги у цій адміністративній справі, усупереч нормам статей 69, 79 КАС України, безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань позивача про витребування наявних у відповідача відомостей та матеріалів про те, чи в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року ОСОБА_1, працюючи на посадах в ДПА (ДПС) Рівненській області, своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їхньому здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, або надати довідку про відсутність таких даних. Указані письмові докази, на переконання скаржника, мають істотне значення для встановлення істини, а їхня відсутність у матеріалах справи свідчить про неповноту дослідження обставин справи.
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 акцентує увагу суду касаційної інстанції на те, що, незважаючи на підстави адміністративного позову та апеляційної скарги в частині невідповідності Закону України "Про очищення влади" приписам Конституції України, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки цим підставам, а оскаржувані судові рішення не базуються на Конституції України, чим порушено принцип верховенства права та законності, визначені статтями 8 та 9 КАС України.
17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою, а ухвалою від 14 січня 2016 року закінчено підготовку справи до розгляду, справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 03 лютого 2016 року.
18. У зв`язку з невизначеністю у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України "Про очищення влади" Конституції України, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2016 року провадження у справі за цією касаційною скаргою зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади".
19. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
20. Статтею 327 КАС України, у редакції указаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
21. У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, матеріали справи № 817/3431/14 передано до Верховного Суду.
22. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23. 04 січня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючого суддю (суддю-доповідача) Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
24. Ухвалою Верховного Суду у вказаному складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження в справі задоволено: поновлено провадження у справі №817/3431/14.
25. У судовому засіданні 07 серпня 2019 року колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду задоволено клопотання Державної фіскальної служби України та протокольною ухвалою замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача у цій справі: Міністерство доходів і зборів України на його правонаступника - Державну фіскальну службу України (далі - відповідач, ДФС України).
26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді (судді-доповідача) Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. від 07 серпня 2019 року справу №817/3431/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року передано на розгляд палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян на підставі частини першої статті 346 КАС України.
27. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року визначено склад колегії суддів: Єресько Л.О. (суддю-доповідача), суддів Бевзенка В.М., Білак М.В., Губську О.А., Данилевич Н.А., Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Калашнікову О.В., Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевську О.Р., Смоковича М.І., Соколова В.М., Уханенка С.А., Шевцову Н.В., Шишова О.О., Яковенка М.М.
28. 21 жовтня 2019 року ухвалою судді-доповідача Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О. справу № 817/3431/14 призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 жовтня 2019 року.
29. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2019 року визначено склад Суду для розгляду палатою суддів, відповідно до рішення зборів суддів про визначення персонального складу судової палати, які на момент розгляду справи мають повноваження щодо її розгляду: Єресько Л.О. (суддя-доповідач), Білак М.В., Губська О.А., Дашутін І.В., Мартинюк Н.М., Жук А.В., Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В., Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевська О.Р., Смокович М.І., Уханенко С.А., Шишов О.О., Яковенко М.М.
30. У зв`язку з виникненням питань щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, відповідно до частини сьомої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач звернувся до науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукових висновків. До Верховного Суду надійшли наукові висновки Лук`янець Д.М. (доктор юридичних наук, професор), Сопілко І.М. (доктор юридичних наук, професор), Рогач О.Я. (доктор юридичних наук, професор), Кушнір І.В. (кандидат юридичних наук), а також висновок Національної академії правових наук України, які були враховані колегією суддів при вирішенні цієї справи.
31. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2020 року визначено склад Суду для розгляду палатою суддів, відповідно до рішення зборів суддів про визначення персонального складу судової палати, які на момент розгляду справи мають повноваження щодо її розгляду: Єресько Л.О. (суддю-доповідача), суддів Бевзенка В.М., Білак М.В., Губську О.А., Данилевич Н.А., Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Калашнікову О.В., Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевську О.Р., Смоковича М.І., Соколова В.М., Уханенка С.А., Шевцову Н.В., Шишова О.О., Яковенка М.М.
32. У проведених відкритих судових засіданнях ОСОБА_1 вимоги своєї касаційної підтримав, просив їх задовольнити.
33. В судове засідання, призначене на 13 квітня 2020 року, учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 надіслав заяву, де, крім іншого, просив проводити розгляд справи у порядку письмового провадження у його відсутності через неможливість прибути в судове засідання, у зв`язку із запровадженими карантинними заходами. У задоволенні клопотання ДФС України про відкладення розгляду касаційної скарги колегією суддів відмовлено усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання. Відповідно до частини четвертої статті 344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. На підставі норми частини другої статті 345 КАС України колегія суддів перейшла до розгляду справи у порядку письмового провадження.
34. Відповідно до частини 10 статті 33 КАС України засідання палати в суді касаційної інстанції вважається правомочним за умови присутності на ньому більше половини її складу. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2020 року визначено склад Суду для розгляду палатою суддів, відповідно до рішення зборів суддів про визначення персонального складу судової палати, які на момент розгляду справи мають повноваження щодо її розгляду: Єресько Л.О. (суддя-доповідач), Білак М.В., Губська О.А., Данилевич Н.А., Мартинюк Н.М., Жук А.В., Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В., Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевська О.Р., Смокович М.І., Соколов В.М., Шевцова Н.В., Уханенко С.А.
Позиція інших учасників справи
35. Міністерство доходів і зборів України та його правонаступник - Державна фіскальна служба України не скористалися своїм правом подати письмові заперечення або відзив на касаційну скаргу, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
36. У проведених відкритих судових засіданнях представник Державної фіскальної служби України проти доводів касаційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні.
Джерела права та акти їхнього застосування
37. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
38. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).
39. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24 Конституції України).
40. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38 Конституції України).
41. У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
42. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
43. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
44. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
45. Статтею 8 Конвенції кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
46. Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася на підставі Указу Президії Верховної ради Української РСР від 14 квітня 1986 року № 2077-ХІІ та яка набрала чинності для України з 13 червня 1986 року (далі - Віденська конвенція), закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися. Відповідно до статті 27 цієї Конвенції держава не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання не виконання нею міжнародного договору.
47. Cтаття 31 Віденської конвенції визначає загальне правило тлумачення, яке встановлює, що договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору. Відповідно до пункту b) частини третьої цієї статті поряд з контекстом враховується наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.
48. Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2009 року № 1906-IV міжнародні договори є частиною національного законодавства та у разі суперечностей між ними мають вищу юридичну силу, ніж положення актів національного законодавства.
49. За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
50. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення даної справи судами першої та апеляційної інстанції; далі - КАС України) встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ці норми збережені у частині першій статті 3 КАС України і в редакції, чинній з 15.12.2017.
51. Відповідно до частин першої-четвертої статті 8 КАС України (у редакції, чинній на момент вирішення даної справи судами першої та апеляційної інстанцій) суд при вирішенні справи, керується принципом верховенством права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Ці норми збережені у статті 6 КАС України і в редакції, чинній з 15.12.2017.
52. За правилами частин четвертої та шостої статті 9 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення цієї справи судами першої та апеляційної інстанції) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні норми закріплені у частині другій статті 3 КАС України і в редакції, чинній з 15.12.2017.
53. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон №1682-VII).
54. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону №1682-VII).
55. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону №1682-VII).
56. Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону №1682-VII).
57. Статтею 2 Закону №1682-VII передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації). Відповідно до пункту шостого частини першої статті 2 Закону №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
58. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені статтею 3 Закону №1682-VII.
59. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року - керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
60. Правовий статус податкової міліції визначено у розділі XVIII-2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
61. Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (пункт 348.1 статті 348 ПК України).
62. Згідно з пунктом 349.1 статті 349 ПК України до складу податкової міліції належать, зокрема, управління (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових служб в областях.
63. Особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (пункт 353.1 статті 353 ПК України).
64. За приписами підпункту 353.4.2 пункту 353.4 статті 353 ПК України особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького і рядового складу, присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання старшого начальницького складу: полковник податкової міліції; підполковник податкової міліції; майор податкової міліції.
65. Закон № 1682-VII був предметом оцінки Європейської комісії "За демократію через право" (далі - Венеціанська комісія) за зверненням моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи, за результатами якої Комісією схвалено два висновки: 1) Проміжний висновок № 788/2014 на 101-й пленарній сесії 12-13 грудня 2014 року у м. Венеція (далі - Проміжний висновок № 788/2014), 2) Остаточний висновок № 788/2014 на 103-му пленарному засіданні 19-20 червня 2015 року у м. Венеція (з урахуванням змін, унесених до Верховної Ради України 21 квітня 2015 року) (далі - Остаточний висновок № 788/2014).
66. У пункті 18 Проміжного висновку № 788/2014 Венеціанська комісія відзначила, що європейські стандарти в галузі люстрації, в основному, випливають з трьох джерел:
1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, статей 6, 8 і 14, статті 1 Протоколу 12) та практики Європейського суду з прав людини;
2) прецедентного права національних конституційних судів;
3) Резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи:
- "Про необхідність міжнародного засудження тоталітарних комуністичних режимів" №1481 (2006) (далі - Резолюція ПАРЄ № 1481 (2006));
- "Про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем" №1096 (1996) (далі - Резолюція ПАРЄ № 1096 (1996)) та додана до неї доповідь, яка містить Керівні принципи щодо відповідності люстраційних законів та подібних адміністративних заходів вимогам держави, що базується на принципі верховенства права (далі - Керівні принципи ПАРЄ).