ПОСТАНОВА
Іменем України
01 червня 2020 року
Київ
справа №826/17899/16
адміністративне провадження №К/9901/24807/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники судового процесу:
представник Головного управління ДПС у Київській області: Копилов В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року (головуючий суддя - Пащенко К.С., судді: Чудак О.М., Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.) у справі №826/17899/16 за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до Державної фіскальної служби України, Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" (далі у тексті - позивач, ДП "Регіональні електричні мережі") звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є ДПС України (далі у тексті - відповідач-1), Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Київській області (далі у тексті - відповідач-2), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 21 жовтня 2016 року № 22751/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги ДП "Регіональні електричні мережі" від 25 серпня 2016 року № 01/1244;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2016 року № 0005181501.
Звертаючись до суду з позовом, ДП "Регіональні електричні мережі" серед підстав позову визначило наступні:
- у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій щодо реєстрації податкових накладних, складених до 1 січня 2016 року, з огляду на відсутність у період з 1 жовтня 2015 року по 1 січня 2016 року затвердженого Міністерством фінансів України порядку застосування штрафних санкцій, як того вимагав діючий у відповідний період пункт 120-1.3 статті 120-1 ПК України. Застосування штрафних санкцій за вказаний період, на думку позивача, є порушенням частини першої статті 58 Конституції України;
- ухвалою Господарського суду Київської області від 17 листопада 2015 року у справі №911/4610/15 порушено провадження у справі про банкрутство позивача та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі і за період з 1 липня 2015 року по 17 листопада 2015 року, тобто в період запровадження робочого режиму Системи електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ), який зменшує показник формули. Водночас, ДФС України не було внесено змін в показники формули СЕА ПДВ у зв`язку із запровадженням мораторію, тоді як норми Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2343-XII) забороняють виконання грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію;
- згідно з реєстром транзакцій в СЕА ПДВ було зайво списано зобов`язання з податку на додану вартість позивача за жовтень 2015 року у сумі 3056877 грн. На переконання позивача, такі дії контролюючого органу спричинили безпідставне зменшення ліміту реєстрації податкових накладних на вказану суму;
- оскаржене податкове повідомлення-рішення в порушення вимог пункту 86.2 статті 86 ПК України було надіслано контролюючим органом лише з одним примірником акта про результати камеральної перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ухвалою Господарського суду Київської області від 17 листопада 2015 року порушено провадження у справі №911/4610/15 про банкрутство ДП "Регіональні електричні мережі" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до статті 19 Закону №2343-XII.
Відповідачем-2 було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість, та своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ДП "Регіональні електричні мережі", за результатами якої складено акт від 30 травня 2016 року № 681/12-01/32402870.
Перевіркою встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) на загальну суму ПДВ 34083856,64 грн.
За висновками контролюючого органу відповідні порушення були допущені позивачем стосовно реєстрації податкових накладних, виписаних у період з 12 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем-2 винесено податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2016 року № 0005181501, яким позивачу на підставі статті 120-1 ПК України нараховано штраф в розмірі 6717770,74 грн.
Позивач оскаржив вказане рішення до ГУ ДФС у Київській області, яке за результатами розгляду скарги прийняло рішення від 15 серпня 2016 року № 1874/10/10-36-10-01-04, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
26 серпня 2016 року позивач звернувся до ДФС України зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2016 року №0005181501 та рішення ГУ ДФС у Київській області від 15 серпня 2016 року №1874/10/10-36-10-01-04.
Рішенням ДФС України від 21 жовтня 2016 року № 22751/6/99-99-11-03-01-25 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що починаючи з 1 січня 2016 року контролюючі органи мали право притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації податкових накладних без урахування застережень, передбачених пунктом 120-1.3 статті 120 ПК України.
На переконання судів, мораторій за своєю природою не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його запровадження, відтак, не зупиняє і заходи, спрямовані на їх забезпечення. Оскільки порушення термінів реєстрації податкових накладних було допущене позивачем після запровадження мораторію, то застосування штрафних санкцій за недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних є правомірним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування рішення ДФС України, прийнятого за наслідками розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2016 року № 0005181501, суди попередніх інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду вказали, що таке рішення не є юридично значимим для позивача, не породжує для нього будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки, що свідчить про відсутність підстав для захисту порушеного права.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "Регіональні електричні мережі" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
У касаційній скарзі скаржник наполягає на неправильному застосуванні судами норм матеріального права, а саме статті 19 Закону № 2343-XII, оскільки відповідно до вимог зазначеної норми права погашення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 54529399,70 грн унеможливилось внаслідок запровадження мораторію. На думку скаржника, протиправне невнесення контролюючим органом змін у показники формули у СЕА ПДВ у зв`язку з введенням мораторію призвело до зменшення суми ліміту реєстрації податкових накладних в системі СЕА ПДВ, і такі обставини відбулись з незалежних від позивача причин. Позивач наголошує на помилковій позиції судів, що встановлений ухвалою суду мораторій не звільняє від відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних. За позицією ДП "Регіональні електричні мережі", в даному випадку зазначена норма Закону мала б застосовуватись не як підстава для звільнення або не звільнення позивача від відповідальності, а як норма, дотримання якої безпосередньо вплинуло на формування показників ?Овердрафт, а саме зменшення ліміту реєстрації податкових накладних, що призвело з об`єктивної сторони до факту податкового правопорушення, проте без вини позивача, що виключає відповідальність за пунктом 120-1.2 статті 120.1 ПК України. Наголошено, що позицію про необхідність встановлення вини платника податку як складової податкового правопорушення висловлено у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року (справа №803/1583/17), від 30 січня 2018 року (справи №815/2745/17, №816/390/17).
Порушення судами норм процесуального права, на думку скаржника, полягає у недослідженні обставин справи і ненаданні оцінки долученим до матеріалів справи доказам своєчасного вжиття позивачем заходів щодо реєстрації податкових накладних. Зокрема, суди не дослідили обставини подвоєння картотеки електронного рахунка СЕА ПДВ за жовтень 2015 року на суму 3056877 грн, що спричинило зменшення ліміту реєстрації податкових накладних саме з вини податкового органу.
У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що відповідальність за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних увесь час була передбачена нормами ПК України, а тому посилання скаржника на відсутність механізму застосування штрафних санкцій, передбаченого пунктом 120-1.3 статті 120-1 ПК України, є безпідставними.
Щодо доводів скаржника, які стосуються ліміту реєстрації податкових накладних, відповідач-2 вказав, що списання коштів у СЕА ПДВ у 2015 році не здійснювалось через відсутність поповнення електронного рахунку ПДВ в СЕА. Вперше зарахування коштів підприємством і відповідне списання відбулось 16 квітня 2016 року. На переконання контролюючого органу, були інші шляхи збільшення реєстраційної суми податку, на яку підприємство мало право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН. Натомість, позивачем не доведено, що ним вживались необхідні заходи щодо поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ у період з 31 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року.
Крім того, Головне управління ДПС у Київській області заявило клопотання про заміну Державної фіскальної служби України та Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області в порядку процесуального правонаступництва на Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у Київській області відповідно. Повідомлено, що згідно з постановою КМУ від 18 грудня 2018 року №100 утворено Державну податкову службу України, а відповідно до розпорядження КМУ від 21 серпня 2019 року №682-р на ДПС України та її територіальні органи покладено функції з реалізації державної податкової політики.
Розглянувши вказану заяву, на підставі статті 52 КАС України колегією суддів здійснено заміну відповідачів їх правонаступниками: Державну фіскальну службу України - Державною податковою службою України, Вишгородську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області - Головним управлінням ДПС у Київській області.
ДПС України також подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Відзив вмотивовано правильністю та обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій. Наголошено, що встановлений ухвалою Господарського суду Київської області від 17 листопада 2015 року мораторій не звільняє позивача від відповідальності, оскільки порушення підприємством строків реєстрації податкових накладних допущено вже після його запровадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача-2, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).