ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2805/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - не зʼявилися,
відповідача - не зʼявилися,
третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не зʼявилися,
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не зʼявилися,
третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не зʼявилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 (суддя Лавренюк Т. В.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 (Барбашова С. В. - головуючий, судді Істоміна О. А., Пелипенко Н. М.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Торговельної фірми "Спортивний одяг" Товариства з обмеженою відповідальністю,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Департамент реєстрації Харківської міської ради,
2) Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації",
3) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області,
про скасування державної реєстрації права власності.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У серпні 2019 року Харківська міська рада (далі - міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до Торговельної фірми "Спортивний одяг" Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТФ "Спортивний одяг" ТОВ) про визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю літ. "А-1" павільйону-магазину, розташованого на майдані Повстання, 1 у м. Харкові, зареєстрованого за ТФ "Спортивний одяг" ТОВ 17.01.1996 номер запису 973.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на відсутність під час реєстрації правовстановлюючих документів на обʼєкт нерухомості, доказів сплати вартості переданого за договором купівлі-продажу майна, акта приймання-передачі майна і відповідного висновку Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Харківське МБТІ"), у звʼязку з чим, на думку міськради, реєстрація КП "Харківське МБТІ" права власності на нерухоме майно за зазначеною адресою була проведена із порушенням чинного на той час законодавства, а саме Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 30.01.1966 (далі - Інструкція), здійснена незаконно і безпідставно. Крім того, позивач звертає увагу, що за договором купівлі-продажу від 24.10.1995 № 335, на підставі якого 19.12.1995 видано свідоцтво про право власності за реєст. № 367, а 17.01.1996 проведено спірну державну реєстрацію (номер запису 973), ТФ "Спортивний одяг" ТОВ (відповідачеві) не було передано нерухоме майно, а саме: будівля (літ. "А") павільйону-магазину, розташованого на майдані Повстання, 1 у м. Харкові, нежитлове приміщення магазину літ. "А-1" № 2/52, розташоване за адресою: м. Харків, майдан Постання, 1 (Кінний ринок), і нежитлова будівля літ. "А" - магазин № 39, розташована на майдані Повстання, 1 у м. Харкові.
1.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2019 до участі у справі № 922/2805/19 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено - Департамент реєстрації міськради; КП "Харківське МБТІ" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ по Харківській області).
1.4. РВ ФДМУ по Харківській області у письмових поясненнях на позов зауважило, що ТФ "Спортивний одяг" ТОВ у встановленому законом порядку набула право власності на частку державної власності у майні ТФ "Спортивний одяг" ТОВ, пропорційну 8,30 % статутного фонду товариства на підставі договору від 24.10.1995 № 335. Отже, міськрада не довела факту наявності порушення ТФ "Спортивний одяг" ТОВ права позивача шляхом реєстрації свого права власності, набутого на підставі чинного договору купівлі-продажу від 24.10.1995 № 335, а також не надала жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження факту невизнання або оспорювання відповідачем права або охоронюваного законом інтересу позивача.
1.5. КП "Харківське МБТІ" у письмових пояснення на позов наголосило на відсутності матеріалів архівної справи щодо реєстрації права власності та технічної інвентаризації літ. "А-1" (магазин № 39) за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 1, у звʼязку з чим КП "Харківське МБТІ" не має фактичної можливості надати належні пояснення стосовно позову міськради.
1.6. Департамент реєстрації та цифрового розвитку міськради надав письмові пояснення на позов, в яких зазначив про відсутність у позовній заяві технічних характеристик стосовно спірного обʼєкта нерухомості, а саме: літерації, площі, поверховості, що не дає змоги підтвердити або спростувати факт реєстрації речових прав на будівлю (літ. "А") павільйону-магазину, розташованого за адресою: м. Харків, майдан Повстання, 1.
1.7. 01.11.2019 на адресу місцевого господарського суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача - ТФ "Спортивний одяг" ТОВ, згідно з протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2019 залишений судом без розгляду з підстав його подання після закінчення строку, встановленого в ухвалі Господарського суду Харківської області від 29.08.2019 у цій справі.
Водночас у судовому засіданні представник відповідача - ТФ "Спортивний одяг" ТОВ проти позову заперечив, просив суд у задоволенні заявлених вимог відмовити, акцентуючи, що обʼєкт нерухомості, а саме будівля павільйону-магазину, розташованого за адресою: майдан Повстання, 1 у м. Харкові, який у звʼязку із незаконним рішенням позивача був втрачений, належав відповідачеві на праві власності. Цей факт підтверджено судовими рішеннями у справах, розглянутих у порядку адміністративного та господарського судочинства у 2014- 2019 роках. Заперечуючи проти позову, відповідач також наголосив, що вимоги позивача є надуманими і спрямованими на уникнення відповідальності за ухвалення протиправного рішення, через виконання якого відповідач втратив обʼєкт нерухомості, належний йому на праві власності. Такі судові рішення, набрали законної сили і мають преюдиційне значення.
Відповідач також просив суд застосувати позовну давність, зазначаючи, що про реєстрацію за відповідачем права власності міськраді було відомо ще у 2015 році.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі № 922/2805/19 відмовлено у задоволенні позову повністю.
2.2. Рішення місцевого господарського суду арґументовано тим, що доводи, викладені міськрадою у позовній заяві, повністю спростовуються матеріалами справи, а докази, надані учасниками справи, дають суду підстави вважати, що міськрада, звертаючись до суду з відповідним позовом, фактично намагається переглянути судове рішення, згідно з яким з неї на користь відповідача було стягнуто спричинену ТФ "Спортивний одяг" ТОВ матеріальну шкоду за протиправне знищення позивачем нерухомого майна, яке належало відповідачеві на праві приватної власності. Поряд із цим суд в обґрунтування рішення зазначив, що фактичні обставини, встановлені у межах адміністративної справи № 641/13662/14-а і господарської справи № 922/1899/16, свідчать про законність реєстрації в установленому законом порядку приватної власності на нерухоме майно відповідача, мають преюдиційний характер і спростовують доводи позивача про зворотне.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі № 922/2805/19 залишено без змін, із мотивів викладених у постанові суду апеляційної інстанції.
2.4. Апеляційний господарський суд погодився із доводами міськради про те, що суди у справах № 641/13662/14-а (про визнання незаконними акта та дій органу місцевого самоврядування) та № 922/1899/16 (про стягнення матеріальної шкоди) не досліджували питання законності реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем, тому висновки місцевого господарського суду про преюдиційне значення цих рішень для вирішення справи № 922/2805/19, яку розглядає Верховний Суд, є помилковими. Водночас суд апеляційної інстанції акцентував, що зазначене не вплинуло на правильність прийняття місцевим господарським судом рішення по суті спору, оскільки з огляду на презумпцію законного набуття відповідачем права власності на майно, а також ураховуючи, що позивач не надав суду допустимих і належних доказів, що підтверджували би обставини, на які міськрада посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений міськрадою позов є безпідставним, необґрунтованим і не може бути задоволений.
Апеляційний господарський суд наголосив, що міськрада не надала суду як першої, так і апеляційної інстанцій жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх, у розумінні положень статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказів на підтвердження факту невизнання або оспорювання відповідачем права або охоронюваного законом інтересу міськради, у звʼязку з чим висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні заявленого позову суд апеляційної інстанції визнав правильними.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 922/2805/19, міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
3.2. За змістом касаційної скарги її поданоя на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно у подібних правовідносинах.
3.3. В обґрунтування доводів, викладених у касаційній скарзі, позивач зазначає, що оскільки суди у судових справах № 641/13662/14-а та №922/1899/16 не досліджували питання законності реєстрації права власності, висновки суду першої інстанції про преюдиційне значення цих рішень для вирішення справи № 922/2805/19 є безпідставними.
3.4. На думку скаржника, висновки апеляційного господарського суду про недоведеність міськрадою порушення її прав внаслідок спірної реєстрації є помилковими, адже цю реєстрацію було проведено із порушенням положень законодавства, зокрема Інструкції. Оскільки реєстрацію обʼєкта нерухомості проведено незаконно, стягнення з міськради шкоди на підставі рішення Господарського суду Харківської області у іншій справі № 922/1899/16, яке набрало законної сили, призвело до порушення права власності територіальної громади міста Харкова на доходи місцевого бюджету, що забезпечують фінансування програм стабілізації, соціально економічного розвитку територіальної громади та інших пріоритетних галузей, які забезпечують життєдіяльність територіальної громади міста.
3.5. Заявник касаційної скарги наголошує, що як визначено в Указі Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної влади", із 01.01.1993 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації та набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. На думку скаржника, оскільки наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству (далі - Держжитлокомунгосп України) від 13.12.1995 № 56 "Про затвердження Правил державної реєстрації обʼєктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб", на підставі якого втратила чинність Інструкція, зареєстрований в Міністерстві юстиції України лише 19.01.1996 за № 31/1056, то набув чинності 29.01.1996, тобто через 10 днів після реєстрації зазначеного наказу. При цьому спірна реєстрація проведена 17.01.1996, тобто у період дії Інструкції. Проте суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив дотримання положень зазначеної Інструкції під час спірної реєстрації і помилково зазначив про втрату цим документом чинності на час здійснення спірної реєстрації.
Міськрада акцентує, що:
- станом на час проведення спірної реєстрації (17.01.1996) всупереч вимогам пункту 21 Інструкції, у матеріалах інвентаризаційної справи № 75697 не було відповідного письмового висновку бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), який складається на підставі правовстановлюючих документів із зазначенням адреси будинку, площі земельної ділянки і кількості основних будівель, даних про власників (для установ, підприємств і організацій - повного їх найменування), детального переліку поданих документів, що встановлюють право теперішніх власників, виду власності (державна, кооперативна, громадська, особиста), тощо;
- спірну реєстрацію було проведено із порушенням пункту 23 Інструкції, згідно з яким БТІ на підставі перевірених документів і свого висновку вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги цього населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою. Скаржник зауважує, що на дату спірної реєстрації у БТІ не було заяви ТВ "Спортивний одяг" ТОВ щодо реєстрації права власності на обʼєкт нерухомості, правовстановлюючих документів на обʼєкт нерухомості, доказів сплати вартості переданого за договором купівлі-продажу майна, акта приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу від 24.10.1995 № 335, що посвідчує факт передачі-прийняття переліку майна, а також відповідний висновок КП "Харківське МБТІ";
- всупереч вимогам пункту 21 Інструкції, згідно з якою БТІ зобовʼязане ознайомитись з документами, поданими установами, підприємствами, організаціями та окремими громадянами на підтвердження їх права власності на будинок (домоволодіння), а також зʼясовувати підстави виникнення і порядок переходу до установи, підприємства, організації чи громадянина права власності, правильність оформлення документів, тощо, договір купівлі-продажу від 24.10.1995 № 335 і свідоцтво про право власності від 19.12.1995 зʼявилися в інвентаризаційній справі набагато пізніше, ніж була проведена реєстрація майна, а саме після 2010 року.
3.6. Крім цього скаржник наголошує, що ні у договорі купівлі-продажу від 24.10.1995 № 335, ні у свідоцтві про право власності від 19.12.1995 не зазначено, що до ТФ "Спортивний одяг" ТОВ перейшло у власність будь-яке нерухоме майно, проте суди першої інстанції безпідставно зазначив, що свідоцтво про право власності від 19.12.1995 № 367 є належним документом, який підтверджує право власності на спірне нерухоме майно, та засвідчує законність його реєстрації.
3.7. У відзиві на касаційну скаргу ТФ "Спортивний одяг" ТОВ просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 24.10.1995 між РВ ФДМУ по Харківській області (продавець) і ТФ "Спортивний одяг" ТОВ (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 335, зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів Харківської області 04.11.1995 за № 1560.
Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 24.10.1995 № 335 продавець продав, а покупець придбав частку державної власності у майні ТФ "Спортивний одяг" ТОВ, пропорційну 8,30% статутного фонду товариства.
Цей договір посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Мороз Г. І. 31.10.1995 і зареєстрований у реєстрі за № 2-13300.
У пункті 1.4 договору купівлі-продажу від 24.10.1995 № 335 передбачено, що право власності на обʼєкт приватизації переходить до покупця з моменту повної оплати його вартості.
На виконання умов договору купівлі-продажу від 24.10.1995 № 335 04.12.1995 між РВ ФДМУ по Харківській області та ТФ "Спортивний одяг" ТОВ складено акт передачі державного майна, за змістом якого РВ ФДМУ по Харківській області передало, а ТФ "Спортивний одяг" ТОВ прийняло продане 24.10.1995 майно шляхом викупу долі державної власності у майні ТФ "Спортивний одяг" ТОВ вартістю 13238300,00 карбованців. Відповідно до пункту 2 цього договору склад і перелік майна наведені в інвентаризаційних описах та відомостях, відображених у протоколі № 1 засідання інвентаризаційної комісії від 11.05.1994 станом на 01.05.1994.
У пункті 4 зазначеного акта сторони засвідчили, що ТФ "Спортивний одяг" ТОВ сплатило, а РВ ФДМУ по Харківській області отримало повну вартість обʼєкта приватизації.
У свою чергу, 19.12.1995 РВ ФДМУ по Харківській області видано свідоцтво про право власності (реєстраційний номер 367), за яким ТФ "Спортивний одяг" ТОВ є власником цілісного майнового комплексу, набутого покупцем на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.1995 № 334, посвідченого Другою Харківською державною нотаріальною конторою, за № 2-13300 .
На зазначеному свідоцтві є відмітка про реєстрацію права власності у Харківському МБТІ від 17.01.1996 № 973.