|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 751/9365/15-к
провадження № 51-5583км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Ємця О. П., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисників Копейкіна С. О., Попсуйка Л. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010003174, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Баку Республіки Азербайджан, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Бугринівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_2, жителя цього ж АДРЕСА_3 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч 1 ст. 366 КК України,
за касаційними скаргами захисників Копейкіна С. О. та Попсуйка Л. А . на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн, з позбавленням їх права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від призначеного їм покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено питання про стягнення судових витрат у кримінальному провадженні та про долю речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2, працюючи на дільниці з обслуговування житлового фонду № 2 Комунального підприємства "Новозаводське" Чернігівської міської ради, а саме ОСОБА_1 з 01 лютого 2013 року - майстром технічної діяльності з обслуговування вказаного житлового фонду, з 01 червня 2015 року - майстром із санітарної очистки та благоустрою житлового фонду зазначеної дільниці, а ОСОБА_2 з 14 лютого 2013 року - начальником цієї дільниці, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, упродовж кінця квітня - червня 2015 року перебуваючи за місцем своєї роботи (вул. 50 років ВЛКСМ, 38-А, м. Чернігів), склали та підписали офіційні документи, а саме табелі обліку виходу ОСОБА_5 на роботу у зазначений вище періоди, який був засуджений вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2015 року до покарання у виді 120 годин громадських робіт, вказавши у цих документах неправдиві відомості про відпрацювання ОСОБА_5 відповідних годин. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 достовірно знали, що останній на роботу не виходив, будь-яких громадських робіт не виконував, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно за попередньою змовою між собою склали завідомо неправдиві офіційні документи. Надалі ОСОБА_1 видала вищевказані офіційні документи ОСОБА_5 для надання їх до Чернігівського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління ДПтС України в Чернігівській області.
У подальшому Чернігівським міським відділом кримінально-виконавчої інспекції Управління ДПтС України в Чернігівській області на підставі вищезазначених офіційних документів ОСОБА_5 знято з обліку як такого, що відбув призначене судом покарання у виді громадських робіт.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник Копейкін С. О. в інтересах засудженої ОСОБА_1, не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів захисника зводиться до того, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції, не перевірив та не спростував доводів його апеляційної скарги, зокрема, щодо ухвалення вироку незаконним складом суду, а також щодо отримання органами досудового розслідування доказів (табелів обліку виходу ОСОБА_5 на роботу) під час проведення процесуальної дії, яка оформлена протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16 липня 2015 року, з порушенням вимог статей 159, 160 КПК України, а саме без клопотання слідчого та без дозволу суду. Також захисник посилається на те, що в судах першої та апеляційної інстанцій сторона обвинувачення не довела того, що в діях ОСОБА_1 міститься склад злочину, який виразився у складанні та видачі нею завідомо неправдивих офіційних документів.
У касаційній скарзі захисник Попсуйко Л. А. в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановленіу кримінальному провадженні судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник наводить доводи стосовно передчасності висновку місцевого суду про винуватість ОСОБА_2, оскільки цей суд в основу вироку поклав недопустимі докази, отримані з порушенням норм процесуального закону під час проведення процесуальних дій, які були оформлені протоколами тимчасового доступу до речей і документів. Вказує, що відповідні клопотання та ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до особової справи ОСОБА_5 № 23 від 2015 року, а також до всіх документів, вилучених у Комунального підприємства "Новозаводське" Чернігівської міської ради, в порушенні вимог ст. 290 КПК України не були відкритті стороні захисту. Також зазначає, що вирок ухвалено незаконним складом суду, оскільки головуюча суддя Цибенко І. В. вже брала участь у цьому провадженні під час ухвалення нею рішення щодо заяви судді Шипова І. М. про його самовідвід після скасування першого вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на зазначенні порушення, а тому його ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник Копейкін С. О.підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити в повному обсязі та скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому він додатково звернув увагу Верховного Суду на те, що помилково у своїй скарзі послався на наявність у цьому провадженні постанови слідчої Туренок С. В. на проведення тимчасового доступу до речей і документів. Крім того, захисник зауважив, що його підзахисна не була службовою особою, оскільки наявні в обвинувачення документи, а саме накази про призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду, не підписані останньою, як і не підписані нею посадові інструкції;
- захисник Попсуйко Л. А.підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції;
- прокурор вважав, що доводи захисників у касаційних скаргах є безпідставними, а судові рішення - законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Доводи касаційних скарг про істотні порушення кримінального процесуального закону колегія суддів вважає слушними.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому ухвала безумовно повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК України.
Проте, ухвала Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року зазначеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок суду першої інстанції був оскаржений стороною захисту на підставах порушення вимог кримінального процесуального закону та відсутності достатніх доказів для доведення винуватості засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у тому числі ставилося під сумнів допустимість доказів, отриманих у результаті тимчасового доступу до речей і документів, через що вирок суду першої інстанції захисники просили скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .