Постанова
Іменем України
29 травня 2020 року
місто Київ
справа № 619/5104/15-ц
провадження № 61-2194св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року у складі судді Якименко Л. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом, у подальшому уточненим, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у порядку поділу майна подружжя.
Позов обґрунтовувався тим, що з ОСОБА_2 він перебував у шлюбі, зареєстрованому 13 вересня 1997 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 99. Цей шлюб 06 листопада 2015 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області розірвано.
Під час шлюбу сторони набули житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року зустрічний позов залишений без розгляду.
Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду зустрічного позову, суд першої інстанції керувався тим, що, починаючи з 06 грудня 2016 року ОСОБА_2 та її представник просили суд про відкладання розгляду справи з різних причин - 08 грудня 2016 року за складанням екзаменаційної сесії представником ОСОБА_6, 26 січня 2017 року - зайнятістю представника у розгляді в іншій справі в іншому суді, 17 лютого 2017 року - за неявкою сторін, 15 березня 2017 року - за перебуванням у відрядженні представника у м. Києві, 11 квітня 2017 року - за неявкою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6 без зазначення причин, 30 травня 2017 року - за неявкою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, так як відповідач перебуває за межами України на відпочинку, 20 червня 2017 року - за складанням екзаменаційної сесії представником ОСОБА_6 . Розгляд справи призначений на 14 серпня 2017 року на 10:00 год, але ОСОБА_2 не прибула у судове засідання, про причини неявки не повідомила, а її представник ОСОБА_6 перебуває у відпустці. Доказів про поважність причин неявки суду не надано.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 листопада 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у порядку поділу спільної власності подружжя; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у порядку поділу спільної власності подружжя.
Суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що сторонами на спільні кошти та сумісними зусиллями для проживання родини під час шлюбу побудовані наведені спірні будинки, відповідачем не спростована презумпція спільності майна, не надано докази, що спірне майно побудовано за її особисті кошти, отже позов підлягав задоволенню.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_2 , не погодившись із судовими рішеннями, у березні 2018 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди неправильно застосували норми СК України, дійшовши висновку про презумпцію спільності майна, набутого під час шлюбу. Вважає, що суди повинні були застосувати правові висновки Верховного Суду України, викладені у справах № 6-1568цс16, № 6-801цс16, № 2641цс15. Також суди не врахували, що факт того, що будинок за адресою: АДРЕСА_2, побудований особисто нею, що підтверджується судовим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 квітня 2009 року у справі № 2-1356/2009.
У частині доводів про незаконність ухвали суду першої інстанції про залишення зустрічного позову без розгляду зазначила, що її не було належним чином сповіщено про дату судового засідання 14 серпня 2017 року, отже у суду не було повноважень залишати її позов без розгляду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості та безпідставності.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 13 вересня 1997 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 99.
06 листопада 2015 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у справі №619/4224/15-ц шлюб між сторонами розірвано.
У період зареєстрованого шлюбу побудовані два житлових будинки з надвірними будівлями, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Щодо першого будинку
На підставі договору дарування жилого будинку з надвірними будівлями, посвідченого нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Задоріною Т. В. 22 червня 1993 року, ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок, житловою площею 20, 80 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2001 році ОСОБА_2 звернулася до виконкому Дергачівської міської ради із заявою про отримання дозволу про знесення будинку та будівництва на його місці нового житлового будинку.
Рішенням виконкому Дергачівської міської ради від 15 травня 2001 року такий дозвіл було отримано.
У період з травня 2001 року до листопада 2001 року побудований новий житловий будинок з надвірними будівлями: літня кухня, льох, гараж, зливна яма, вбиральня, літній душ та інші. Зазначений житловий будинок, загальною площею 153, 4 кв. м, житловою площею 47, 10 кв. м, з надвірними будівлями прийнято в експлуатацію у 2002 році.
Рішенням виконкому Дергачівської міської ради від 12 лютого 2002 року № 24/5 надано дозвіл на видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на ім`я відповідача.
12 лютого 2002 року згідно із зазначеним рішенням виконкому Дергачівської міської ради від 12 лютого 2002 року № 24/5 видано свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями.
Щодо другого будинку
На підставі договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями, посвідченого нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Задоріною Т. В. 19 лютого 2002 року, ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок, житловою площею 10, 80 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
У 2006 році ОСОБА_2 звернулася до виконкому Дергачівської міської ради із заявою про надання дозволу на будівництво нового житлового будинку. Рішенням виконкому Дергачівської міської ради №114/2 від 10 жовтня 2006 року такий дозвіл надано.
У 2008 році сторонами побудований двоповерховий житловий будинок, загальною площею 140, 5 кв. м, житловою площею 40, 4 кв. м, з надвірними будівлями: літня кухня, гаражі, зливні ями та інші, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 квітня 2009 року за ОСОБА_2 визнано право власності на зазначений житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .