Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 484/3250/17
провадження № 61-37609св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Житлова комісія військової частини А 2183,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року у складі судді Панькова Д. А. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до житлової комісії військової частини А 2183 про визнання протиправним рішення житлової комісії та зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 01 серпня 1995 року проходить службу у Збройних силах України. З 04 липня 2000 року до 25 вересня 2015 року проходив військову службу у військовій частині А 2183. З 2003 року він разом із сім`єю у складі трьох осіб, а саме: він, його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 були зараховані до складу осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Первомайському гарнізоні. 12 грудня 2005 року їм надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49.9 кв. м, житловою площею 28.1 кв. м. Надалі склад його сім`ї збільшився та 17 серпня 2015 року він звернувся із рапортом до житлової комісії військової частини А 2183 про зарахування його до осіб, які потребують поліпшення житлових умов зі складом сім`ї п`ять осіб, у зв`язку з тим, що він та його сім`я забезпечені житлом нижче за встановлений рівень. Проте рішенням житлової комісії військової частини А 2183, оформленим протоколом засідання житлової комісії військової частини А 2183 від 24 вересня 2015 року № 82, йому відмовлено у зарахуванні у чергу осіб, які потребують поліпшення житлових умов в Первомайському гарнізоні, з посиланням на пункт 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, та членів їх сімей", оскільки він був забезпечений житлом раніше, та у зв`язку з тим, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби.
Оскільки таке рішення суперечить вимогам закону та порушує, на думку позивача, його права, останній посилаючись на викладені обставини, просив суд: визнати протиправним пункт 2 рішення житлової комісії військової частини А 2183 від 24 вересня 2015 року (оформлене протоколом № 82) про відмову у постановці його із складом сім`ї у п`ять осіб на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині А 2183 Первомайського гарнізону; зобов`язати житлову комісію військової частини А 2183 скасувати оскаржуваний пункт 2 рішення житлової комісії військової частини А 2183 від 24 вересня 2015 року (оформлене протоколом № 82) про відмову у постановці його із складом сім`ї п`ять осіб на квартирний облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов у військовій частині А 2183 Первомайського гарнізону; зобов`язати житлову комісію військової частини А 2183 повторно розглянути зазначене питання та зарахувати його до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині А 2183 Первомайського гарнізону зі складом сім`ї у п`ять осіб; зобов`язати житлову комісію військової частини А 2183 подати у встановлений судом строк звіт про виконання кожного пункту рішення суду.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що військовослужбовцю ОСОБА_1 на сім`ю у кількості трьох осіб із фонду Міністерства оборони України надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, для постійного проживання. ОСОБА_1 використав своє право на безоплатну приватизацію житла та надалі продав зазначену квартиру, а тому відсутні обставини, які б давали право позивачу на безоплатне отримання жилого приміщення для постійного проживання на підставі абзацу четвертого пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 року змінено в частині підстав для відмови у задоволенні позову. Ухвалено вважити підставою для відмови у позові не безпідставність заявлених вимог, а їх пред`явлення до неналежного відповідача.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що житлові комісії створюються у гарнізонах та військових частинах та здійснюють функції обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, не є юридичними особами, а тому не наділені цивільною процесуальною правоздатністю та відповідно не можуть бути стороною у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що з 12 вересня 2015 року його сім`я складається з п`яти осіб, а надана йому двокімнатна квартира має жилу площу 28,1 кв. м, що менше норми, тому він має право на поліпшення житлових умов. Рішення житлової комісії військової частини А 2183 обґрунтоване тим, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного користування один раз протягом усього часу проходження військової служби. Водночас не було враховано, що на час отримання ним двокімнатної квартири стаж його вислуги на військовій службі складав 10 років та 4 місяці, тому суд першої інстанції помилково послався на абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, та членів їх сімей". Крім того, житлова комісія військової частини є належним відповідачем, оскільки відповідно до пункту 10.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року № 24/20337 (далі - Інструкція) рішення житлових комісій може бути оскаржено до суду. На підтвердження зазначеного посилається на постанову Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 21-1606-а15.
У листопаді 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому військова частина А 2183 (житлова комісія військової частини А 2183) просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних силах України на посаді юрисконсульта юридичної служби військової частини А 0800.
З 04 липня 2000 року до 25 вересня 2015 року позивач проходив військову службу у військовій частині А 2183, що розташована у м. Первомайську Миколаївської області.