ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 483/248/16
провадження № 61-2413 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року у складі судді Куцарова В. І., постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року у складі колегії суддів Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з неї 658 952,28 грн неповернутої позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21 липня 2015 року уклав із ОСОБА_3, який є чоловіком відповідача, у простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу раніше належної останньому квартири АДРЕСА_1, за яким сторони зобов`язались в строк до 01 лютого 2016 року укласти договір.
02 жовтня 2015 року ОСОБА_2 за дорученням та з відома свого чоловіка ОСОБА_3 за усним договором взяла в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 25 452 доларів США, які зобов`язалась повернути після укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири, про що видала розписку.
21 липня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_3 передав позивачу у власність квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 сплатив за неї обумовлену грошову суму.
Усна вимога позивача 06 лютого 2016 року про повернення боргу залишена позичальником без задоволення у зв`язку з відсутністю грошових коштів.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року за заявою позивача ОСОБА_1 до участі у справі, як співвідповідача, залучено ОСОБА_3 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення боргу за договором позики 658 952 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику, про що зазначено Верховний Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.
Позивач надав суду розписку як належний доказ укладення між ним та відповідачами договору позики, відповідачі взяті на себе зобов`язання не виконали та не повернули своєчасно позику, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору позики від 02 жовтня 2015 року, позичальники не виконали свої зобов`язання щодо повернення боргу, тобто порушили умови договору, а тому має застосовуватися цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов`язання у вигляді стягнення суми боргу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, передати справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Зазначають, що ніяких коштів за розпискою відповідачі від позивача не отримували, розписка написана внаслідок шантажу позивача.
Посилаються на порушення при авторозподілі справи у судах першої та апеляційної інстанцій, вважають, що такі порушення свідчать про корупційний зв`язок позивача та суддів та їх упередженість. Суддям у судах першої та апеляційної інстанцій були заявлені відводи, які не були задоволені, тому наявні підстави, передбачені пунктом 2 статті 411 ЦПК України для обов`язкового скасування оскаржуваних рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стверджують, що подавали клопотання про зупинення розгляду справи до ухвалення рішення по справі № 522/3397/18 за їх позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики неукладеним, ухвалення рішення по справі № 522/2210/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової О. І., ТОВ "Експертиза" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, у задоволенні яких було відмовлено.
Зазначають, що суди не врахували, що за фактом шахрайського переоформлення квартири відкрите кримінальне провадження № 12016160500000728.
Стверджують, що за своєю правовою природою розписка не є договором позики, посилаються на постанову Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
Зазначають, що у розписці зазначено валюту платежу у доларах без зазначення, що суперечить змісту статті 524 ЦК України та позиціям Верховного Суду у постановах від 08 лютого 2017 року у справі № 6-1905цс16, від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
Відзив/заперечення на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 липня 2015 року ОСОБА_3, який є чоловіком ОСОБА_2 , та ОСОБА_1, уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 квартиру за 1 715 000 грн.
Того ж дня ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у простій письмовій формі уклали попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за яким сторони зобов`язалися в строк до 01 лютого 2016 року укласти договір, відповідно до якого ОСОБА_1 продасть ОСОБА_3 квартиру за 1 699 320 грн.
02 жовтня 2015 року ОСОБА_2 власноручно написала розписку на попередньому договорі купівлі-продажу, за змістом якої за дорученням та з відома свого чоловіка ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 25 452 доларів США, які зобов`язалась повернути при укладенні договору купівлі-продажу квартири. В цій же розписці ОСОБА_3 власноручно підтвердив дії своєї дружини.
06 лютого 2016 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення боргу, проте остання грошових коштів не повернула.
10 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 658 952,28 грн, а ухвалою суду першої інстанції від 16 листопада 2016 року до участі у справі залучено як співвідповідача ОСОБА_3 .