ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 335/7371/17
провадження № 61- 44998cв18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року в складі колегії суддів Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
24 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 і з уточненням позовних вимог просила визнати за нею право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 указувала, що з 1978 року до 2005 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, у якому вони за спільні кошти придбали вказану квартиру.
Після розірвання шлюбу вони з чоловіком не мали спору щодо квартири, оскільки домовилися, що вона залишиться їх дітям - ОСОБА_5, 1978 року народження, та ОСОБА_6, 1981 року народження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 із повідомлення нотаріуса дізналася, що згідно зі складеним 28 квітня 2014 року заповітом вінусе своє майно, в тому числі квартиру, заповів ОСОБА_2, із якою з 2009 року перебував у шлюбі.
Позивач уважала, що оскільки квартира придбана нею й спадкодавцем у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя, розмір її частки в праві власності на квартиру становить 1/2.
ОСОБА_1 указувала, що строк позовної давності вона не пропустила, оскільки в даному випадку має місце не спір між подружжям про поділ спільного майна, а невизнання ОСОБА_2 її права на частку в спільному майні подружжя.
Відсутність спору між подружжям щодо наявності в ОСОБА_1 на 1/2 частку в праві власності на квартиру може підтвердити також мати спадкодавця ОСОБА_3 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстнації
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позовна давність для позовної вимоги про визнання права на частку в спільній сумісній власності починається з моменту розірвання шлюбу, тобто в даному випадку з 01 листопада 2005 року, а з позовом ОСОБА_1 звернулася в червні 2017 року, тобто з пропуском такого строку, а обставини, на які вона посилається, не є поважними причинами для поновлення такого строку.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як на частку в спільному майні подружжя.
Апеляційний суд виходив із того, що позовна давність для пред`явлення даного позову почалася з 22 лютого 2017 року - моменту відкриття спадщини, оскільки саме з цього моменту ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права на частку в спільному майні подружжя, яке до цього часу ніким не оспорювалося та не порушувалося.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 вересня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_2 указує, що ОСОБА_4 придбав квартиру за кошти, подаровані його бабусею, а тому дане майно не є спільною сумісною власністю подружжя.
Твердження про відсутність між колишнім подружжям спору щодо права ОСОБА_1 на Ѕ частку квартири є хибним, оскільки згідно з заповітом 2010 року спадкодавець усю квартиру заповів дітям від першого шлюбу, а не ОСОБА_1 .
Уважає, що позов поданий із пропуском позовної давності, оскільки для вимоги про визнання права власності на Ѕ частину спільної сумісної власності такий строк відраховується з моменту розірвання шлюбу, тобто з листопада 2005 року.
Відзив на касаційну скаргу
02 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на дану касаційну скаргу, в яких вони просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
У своєму відзиві позивач указувала, що строк позовної давності вона не пропустила, оскільки про порушення свого права на частку в спільній сумісній власності подружжя дізналася лише 22 лютого 2017 року з повідомлення нотаріуса про відкриття спадщини.
ОСОБА_3 , заперечуючи проти задоволення касаційної скарги, вказувала, що між спадкодавцем і ОСОБА_1 не було спору щодо наявності в неї права на Ѕ частину квартири, а про існування заповіту 2010 року, яким ОСОБА_7 заповів квартиру дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивач не знала, а тому про порушення своїх прав дізналася лише після смерті колишнього чоловіка.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що з 06 липня 1978 року по 01 листопада 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей - ОСОБА_5 , 1978 року народження, та ОСОБА_6, 1981 року народження.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 серпня 1994 року № 1066 ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за ним.
08 травня 2009 року ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_2
28 квітня 2014 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробив заповідальне розпорядження: все його майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося та взагалі все те,що буде належати йому на день смерті та на що за законом він буде мати право, заповів ОСОБА_2 .
У цьому заповіті ОСОБА_4 зазначив, що раніше складений заповіт від 13 травня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Малишевою Л. Є. за реєстровим № 702, відповіднодо якого він заповів квартиру дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках кожному, цим заповітом він скасовує.