ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа №569/1586/17
провадження № 61-8060св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Авангард",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку спрощеного позовного провадження розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Рудики Л. Д., та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 2 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Шимкіна С. С., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Авангард" (далі - ТОВ "БК Авангард") звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначило, що 16 грудня 1996 року між Малим колективним підприємством "Авангард" (далі - МКП "Авангард"), правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Компанія Авангард" (далі - ЗАТ "Компанія Авангард"), а цього Товариства, у свою чергу, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Авангард" (далі - ТОВ "Компанія Авангард"), та ОСОБА_2 укладено договір № 7-315. Відповідно до умов вказаного договору МКП "Авангард" як основний власник гаражного комплексу на АДРЕСА_1 зобов`язалося надавати ОСОБА_2, який є власником гаража-стоянки, послуги із забезпечення експлуатації гаражного комплексу, а також нести відповідальність за роботу енергозбереження та водопостачання, каналізації, телефонізації, системи пожежогасіння; натомість ОСОБА_2 зобов`язався щомісячно до 15 числа оплачувати за надані послуги у касу МКП "Авангард" або перераховувати оплату на поточний рахунок підприємства. Сторони також погодили, що за кожен день несвоєчасної оплати за надані послуги нараховується пеня у розмірі 2% від несплаченої суми.
1 квітня 2013 року між ТОВ "Компанія Авангард" та ТОВ "БК Авангард" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким позивач набув право вимоги оплати за надані послуги за договорами про надання послуг, у тому числі за договором № 7-315 від 16 грудня 1996 року.
Листом від 22 лютого 2014 року ОСОБА_2 повідомив позивача, що подарував гараж-стоянку № 315 загальною площею 23,3 кв.м у гаражному комплексі на АДРЕСА_1 ОСОБА_1
ТОВ "БК Авангард" зазначає, що згідно з пунктом 4.2 договору № 7-315 від 16 грудня 1996 року реорганізація МКП "Авангард", а також зміна власника гаража-стоянки не є підставою для зміни умов чи розірвання договору.
Оскільки ОСОБА_1, споживаючи послуги, не виконує зобов`язання з їх оплати, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11 квітня 2017 року, просив стягнути з нього борг у сумі 7 709,21 гривень, з яких: основний боргу - 3 827 гривень, зменшена сума пені - 3 827 гривень і три проценти річних - 55,21 гривень. Також просив стягнути 1 270 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу і 1 492 гривень - у відшкодування судового збору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 1 червня 2017 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БК Авангард" основний борг за договором № 7-315 від 16 грудня 1996 року у розмірі 3 827 гривень, пеню у розмірі 13 462,46 гривень, три проценти річних у розмірі 55,21 гривень, а також 1 270 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу і 1 600 гривень судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому законодавством порядку набув право вимоги оплати послуг, наданих за договором № 7-315 від 16 грудня 1996 року, а відповідач зобов`язаний здійснювати таку оплату у встановленому договором порядку, так як за змістом пункту 4.2 зазначеного договору зміна власника гаража-стоянки не є підставою для зміни умов чи розірвання договору.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 2 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 червня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої відповідно до договору № 7-315 від 16 грудня 1996 року, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 2 листопада 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що між ним та ТОВ "БК Авангард" договірних зобов`язань не виникло і факт заміни боржника у зобов`язанні, що виникло із договору № 7-315 від 16 грудня 1996 року, недоведений.
Вважає, що за відсутності належним чином укладеного договору між ним і позивачем немає правових підстав для стягнення з нього оплати за надані послуги, пені та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.
Позиція інших учасників справи
У травні 2018 року ТОВ "БК Авангард" подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалося на безпідставність її доводів. Вказало, що після набуття права власності на гараж-стоянку у ОСОБА_1 виникли зобов`язання за договором № 7-315 від 16 грудня 1996 року, які він не виконує, тому рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості є законними і обґрунтованими.
Провадження в суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 27 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 14 травня 2018 року зупинено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 червня 2017 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 6 грудня 1996 року між ОСОБА_2 та МКП "Авангард" укладено договір № 7-315, відповідно до умов якого дане підприємство як основний власник споруди гаражного комплексу на АДРЕСА_1 зобов`язалося забезпечувати експлуатацію цього гаражного комплексу, нести відповідальність за роботу енергозабезпечення та водопостачання, каналізації, телефонізації, систем пожежогасіння, а власник гаража-стоянки зобов`язався сплачувати кошти за надані послуги та дотримуватися усіх вимог з експлуатації гаражного комплексу.
Оцінивши Статут ЗАТ "Авангард", суди встановили, що вказане товариство є правонаступником МКП "Авангард", а зі Статуту ТОВ "Компанія Авангард" судами встановлено, що воно є правонаступником ЗАТ "Авангард".
1 квітня 2013 року між ТОВ "Компанія Авангард" і ТОВ "БК Авангард" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "БК Авангард" прийняло права вимоги, які належать первісному кредитору, і стало кредитором за укладеним із ОСОБА_2 договором № 7-315 від 16 грудня 1996 року.
6 лютого 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір дарування № 15 , відповідно до умов якого ОСОБА_2 подарував відповідачу гараж-стоянку № 315 загальною площею 23,3 кв.м у гаражному комплексі на АДРЕСА_1 .
Оцінивши калькуляції послуг з обслуговування гаража-стоянки, що надаються ТОВ "Компанія Авангард",на 2016 і на 2017 роки та довідки щодо вартості послуг із обслуговування на 2016 і на 2017 роки, суди встановили, що у 2016 році оплата з обслуговування гаража-стоянки у місяць складала 266 гривень, а з 2017 року - 425 гривень.
За період з 6 квітня 2016 року до 5 квітня 2017 року ТОВ "БК Авангард" нарахувало ОСОБА_1 заборгованість з оплати за надані послуги за договором № 7-315 від 16 грудня 1996 року у розмірі 3 827 гривень, 13 462,46 гривень пені, а також нарахувало три проценти річних за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 55,21 гривень.
Відповідач, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, правильність виконаних ТОВ "БК Авангард" розрахунків не заперечив і жодних доказів на їх спростування не надав.
Обставин, які б свідчили про те, що між ТОВ "БК Авангард" і ОСОБА_1 укладався договір про заміну боржника у зобов`язанні, за яким відповідач набув статусу сторони за договором № 7-315 від 16 грудня 1996 року, судами попередніх інстанцій не встановлено.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався статтями 526, 530, 610, 611 ЦК України і виходив з того, що після набуття права власності на гараж-стоянку ОСОБА_1 також вступив у правовідносини із ТОВ "БК Авангард" на умовах, визначених договором № 7-315 від 16 грудня 1996 року, тому зобов`язаний оплачувати надані йому послуги, а у разі невиконання такого зобов`язання - сплати штрафні санкції у встановленому у договорі розмірі.
Проте такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.