Постанова
Іменем України
29 травня 2020 року
місто Київ
справа № 221/2350/17
провадження № 61-44242св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Будинкоуправління № 2 м. Волноваха",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Будинкоуправління № 2 м. Волноваха" на постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Ткаченко Т. Б., Кочегарової Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Приватного підприємства "Будинкоуправління № 2 м. Волноваха"
(далі - ПП "Будинкоуправління"), згідно з уточненими позовними вимогами просила суд визнати факт наявності трудових відносин між нею та ПП "Будинкоуправління", починаючи з 01 січня 2017 року; визнати незаконним її звільнення із займаної посади сторожа; поновити її на попередній роботі на посаді сторожа; зобов`язати ПП "Будинкоуправління" виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25 536, 52 грн, визнати протиправними дії директора ПП "Будинкоуправління", пов`язані з перешкоджанням у доступі до робочого місця позивачу після 16 квітня 2017 року.
Позивач обґрунтовувала позов тим, що з 05 червня 2012 року згідно з наказом від 05 червня 2012 року № 2-к її прийнято на роботу на посаду сторожа у ПП "Будинкоуправління". Наприкінці 2016 року пропозицією відповідача вона підписала строковий трудовий договір від 01 жовтня 2016 року терміном дії на 1 рік. Надалі на пропозицію директора у грудні 2016 року вона написала заяву про звільнення. У 2017 році позивач продовжила працювати сторожем у підприємстві відповідача.
Починаючи з лютого 2017 року, між нею та директором виник конфлікт через неотримання нею мінімальної заробітної плати у розмірі 3 200, 00 грн. 14 квітня 2017 року відповідач повідомив її про звільнення з 16 квітня 2017 року, будь-яких документів їй не видано, трудову книжку вона не отримала.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 10 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що 01 січня 2017 року між позивачем та ПП "Будинкоуправління" укладено угоду про надання послуг з охорони приміщення відповідача. Суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір був цивільно-правовим, оскільки після 01 січня 2017 року правовідносини між сторонами не поновлювалися, заяву про прийом на роботу позивач не подавала, трудову книжку підприємству не давала, з січня 2017 року позивач за захистом своїх прав до суду або інших інстанцій не зверталася.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що відповідно укладеного 01 січня 2017 року трудового договору, працівник прийняв на себе виконання обов`язків сторожа, а роботодавець прийняв на себе обов`язки, зокрема, створити працівнику умови, що необхідні для виконання його обов`язків, сплачувати заробітну плату. Згідно з індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 за звітний 2017 рік позивач відпрацювала у відповідача у січні 2017 року 25 днів і відповідачем сплачено заробітну плату у розмірі 2 600, 00 грн, у лютому 2017 року позивач відпрацювала 22 дні і відповідач сплатив заробітну плату у розмірі 2 600, 00 грн, а у березні 2017 року позивач відпрацювала на підприємстві відповідача 8 днів і відповідач сплатив заробітну плату у розмірі 914, 28 грн. Тобто з матеріалів справи випливає, що після звільнення позивача за власним бажанням 31 грудня 2016 року трудові відносини між позивачем і відповідачем не припинилися. Починаючи з 01 січня 2017 року, позивач продовжувала працювати на тій самій посаді і виконувати ті самі обов`язки, які вона виконувала до її звільнення за власним бажанням 31 грудня 2016 року. Суд першої інстанції не врахував, що основою для нарахування сум внесків до страхових соціальних фондів є саме заробітна плата, що нараховується (виплачується) в межах трудового договору, суд не звернув увагу на наявність таких відрахувань в структурі отриманої позивачем оплати та дійшов помилкового висновку про цивільно-правовий характер відносин між сторонами.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у вересні 2018 року, ПП "Будинкоуправління" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Так, суд не взяв до уваги, що між сторонами укладений цивільно-правовий договір, за умовами якого позивач зобов`язалася надавати відповідачу послуги охорони. Відтак, зазначене свідчить, що між сторонами відсутні трудові правовідносини, з огляду на що суд апеляційної інстанції зробив безпідставний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 2016 рік позивач працювала за безстроковим трудовим договором ПП "Будинкоуправління" на посаді сторожа.
28 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про звільнення за власним бажанням з 31 грудня 2016 року у зв`язку з сімейними обставинами.
Наказом від 30 грудня 2016 року № 70-к її звільнено з 31 грудня 2016 року з посади сторожа на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку з сімейними обставинами. З цим наказом позивач була ознайомлена особисто.
01 січня 2017 року між позивачем та ПП "Будинкоуправління" укладено угоду про надання послуг з охорони приміщення підприємства.
На підставі показань свідків судами встановлено, що позивач працювала у відповідача з грудня 2014 року до травня 2017 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.