Постанова
Іменем України
29 травня 2020 року
м. Київ
справа № 335/5795/18
провадження № 61-7218св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - голова Запорізької обласної державної адміністрації Бриль Костянтин Іванович,
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антикор Запоріжжя",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антикор Запоріжжя" на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2018 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухара С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваних судових рішень
У травні 2018 року голова Запорізької обласної державної адміністрації Бриль К. І. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Антикор Запоріжжя" (далі - ТОВ "Антикор Запоріжжя") про захист честі, гідності та ділової репутації.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву голови Запорізької обласної державної адміністрації Бриля К. І. до ОСОБА_1, ТОВ "Антикор Запоріжжя" про захист честі, гідності та ділової репутації; відкрито провадження у справі, розпочато у справі підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.
Не погоджуючись з указаною ухвалою суду, ТОВ "Антикор Запоріжжя" оскаржило її в апеляційному порядку.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Антикор Запоріжжя" залишено без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2018 року залишено без змін.
Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач реалізував своє право на вибір підсудності за місцезнаходженням одного з відповідачів, а відтак суд відкрив провадження з дотриманням правил територіальної підсудності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "Антикор Запоріжжя", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2018 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та направити справу за підсудністю для розгляду до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2018 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року винесені з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим є незаконними та необґрунтованими.
Суди не врахували положень статті 26 ЦПК України, відповідно до якої позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. ТОВ "Антикор Запоріжжя" є лише інформаційним ресурсом у мережі інтернет з присвоєною електронною адресою без будь-яких відомостей про особу власника та засновника. Єдиним належним відповідачем, який має статус сторони у справі, є ОСОБА_1 . Оскільки місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, то справа підсудна Ленінському районному суду м. Запоріжжя.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ "Антикор Запоріжжя" на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, витребувано матеріали цивільної справи № 335/5795/18 з суду першої інстанції.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подали.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду винесені судами з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України, стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").