ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 757/23242/15
провадження № 61-37685 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр Оксана Станіславівна,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у складі судді Писанець В. А., постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., та просила:
- визнати договір позики від 08 серпня 2014 року, укладений між нею та ОСОБА_2, та зміни до нього від 31 жовтня 2014 року виконаними з 28 грудня 2014 pоку, а зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 щодо повернення нею суми боргу в розмірі 458 430 грн, що відповідає 35400 доларам США визнати припиненими з 28 грудня 2014 pоку;
- визнати договір іпотеки від 08 серпня 2014 року таким, що закінчив свою дію 28 грудня 2014 року в день припинення основного зобов`язання ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 надлишково сплачені кошти в розмірі 126 732 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що уклала з відповідачем договір позики, відповідно до умов якого вона отримала від останньої у борг 458 430 грн, що відповідало 35 400 доларам США. Свої боргові зобов`язання вона виконала в повному обсязі, а тому слід вважати, що договір позики від 08 серпня 2014 року зі змінами від 31 жовтня 2014 року є виконаним, а зобов`язання ОСОБА_1 - припиненими.
Щодо суми здійсненої переплати позивач зазначає, що договором позики було встановлено курс валюти 1 долар США = 12,70 грн, фактично нею було виплачено відповідачу 585 162 грн, що, виходячи із зафіксованого договором курсу валют, становить 46 075 доларів США, тобто на 10 675 доларів США перевищує суму отриманого боргу.
Указує, що зазнала значних моральних та психічних страждань, які були наслідком незаконних дій та бездіяльності відповідача, яка, отримавши від ОСОБА_1 гроші, не повідомила нотаріуса про погашення нею заборгованості та не вжила заходів про зняття заборони відчуження нерухомого майна.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом, у якому просила в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 181 812,78 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886801:31:160:0167, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886801:31:160:0168, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 149,5 м2, житловою площею 48,9 м2, шляхом визнання за нею права власності на зазначене майно.
В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що ОСОБА_1 належним чином не виконує обов`язки щодо своєчасного повернення грошових коштів за договором позики від 08 серпня 2014 року зі змінами від 31 жовтня 2014 року, внаслідок чого станом на 28 вересня 2016 року утворилася заборгованість, яка складається із суми боргу 35 400 доларів США, що еквівалентно 921 940 грн за комерційним курсом ПАТ КБ "ПриватБанк" станом на 28 вересня 2016 року, інфляційних втрат за період з 31 квітня 2015 року по 31 серпня 2016 року та 3 % річних у сумі 41 373 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішеням Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., про визнання договору позики виконаним, договору іпотеки закінченим та стягнення надлишково перерахованої суми позики відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довела факт сплати нею боргу ОСОБА_2 у розмірі 35 400 доларів США згідно розписки, яка міститься на аркуші справи 137. ОСОБА_2 не довела факт несплати ОСОБА_1 боргу, внаслідок чого в неї б виникло право вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за договором позики, який укладено 08 серпня 2014 року із змінами від 31 жовтня 2014 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С.
Визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки, який укладено 08 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Скляр О. С.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення надлишково перерахованої суми позики, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Апеляційний суд, виходив із того, що висновок суду першої інстанції є суперечливим. Якщо суд прийшов до висновку, що позичальником не доведено факту сплати боргу у повному обсязі, суд повинен був розглянути вимоги про право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики підтверджується належними та допустимими доказами, а саме оригіналом розписки ОСОБА_2 про отримання грошових коштів, тому наявні підстави для припинення зобов`язань позичальника за договором позики та припинення іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов`язання, а також для відмови у задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи позовної заяви ОСОБА_1 про надлишково сплачені нею 126 732 грн не ґрунтуються на умовах договору позики, які вона підписала, якими передбачено, що повернення позики здійснюється готівкою у гривнях за комерційним курсом ПАТ "ПриватБанк" на день повернення.
Умови договору позики, який був укладений сторонами, не передбачають відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язань за договором.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 19 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, передати справу на новий розгляд у суд першої інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд переклав обов`язок доведення виконання зобов`язань позичальника на позикодавця.
Вважає, що зміст розписки був змінений позичальником, а саме дописано цифру "3" перед числом "600" та цифри "29" перед числом "900".
Стверджує, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про направлення умовно-вільних зразків почерку до експертної установи.
Вважає, що із розписки неможливо встановити правову природу правовідносин, особу, яка передає, та яка приймає грошові кошти, посилається на постанову Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 61-9172св18.
Указує, що графік погашення боргу в розписці не відповідає графіку погашення, зазначеному у договорі позики з внесеними змінами.
Зазначає, що надані ОСОБА_1 та її чоловіком покази є суперечливими.
Вважає, що суд повинен був робити висновки на підставі інших обставин справи, зокрема пояснень сторін, у тому числі нотаріуса, письмових доказів.
25 травня 2020 року до Верховного Суду надійшли пояснення позивача, у яких вона зазначає, що припинення іпотеки відбулося незаконно.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якій позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Зазначає, що показання позикодавця, а також відомості у зустрічній позовній заяві та уточненій зустрічній заяві є суперечливими.
Стверджує, що відповідач підтвердила, що підписи та прізвище на розписці написані нею, тому така розписка є належним та достатнім доказом виконання нею зобов`язань за договором позики.
Уважає, що наявність у неї оригіналу розписки підтверджує, що вона складалася у зв`язку з договором позики, укладеним із ОСОБА_2 .
Зазначає, що ОСОБА_2 не надала жодних доказів того, що розписка містить дописки у вигляді цифр "3" та "29", суд призначив за клопотанням позикодавця технічну експертизу, яка не була проведена через неоплату її проведення та не надання додаткових матеріалів.
Стверджує, що нотаріус за її заявою повернула правовстановлюючі документи на іпотечне майно, що підтверджує виконання зобов`язань за договором позики.