Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 177/1948/16-ц
провадження № 61-46954св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Фермерське господарство "Техагромет",Надеждівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,
треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюФермерського господарства "Техагромет" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства "Техагромет" (далі - ФГ "Техагромет") про розірвання договору оренди земельної ділянки.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та зазначила відповідачами: ФГ "Техагромет", Надеждівську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області (далі - Надеждівська сільська рада), а третіми особами: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 січня
2017 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ФГ "Техагромет", Надеждівської сільської ради, треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки прийнято до судового розгляду.
Позовна заява з урахуванням уточнених позовних вимог мотивована тим, що 10 січня 2013 року між нею та ФГ "Техагромет" було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року, згідно якого орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку строком на 10 років. Відповідно до акта прийому-передачі об`єкта оренди від 10 січня 2013 року вона передала ФГ "Техагромет" земельну ділянку у володіння та користування у стані, що відповідає умовам договору оренди. Наголошувала на тому, що згідно з пунктами 9-11 договору оренди земельної ділянки ФГ "Техагромет" взяло на себе зобов`язання сплачувати щороку орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить
3 296,17 грн у грошовій або натуральній формі за ринковими цінами. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата сплачується по договору не пізніше, як у термін від 15 серпня до
01 листопада кожного року. Однак, ФГ "Техагромет" порушувало умови договору оренди земельної ділянки, а саме: своєчасно не сплачувало їй орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі, систематично не враховувало при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації. Фермерське господарство пропонувало їй отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами. Крім того, відповідач веде сільськогосподарське виробництво на указаній земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку, порушує екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу обабіч земельної ділянки. Також зазначала, що вона, як орендодавець, жодного оригіналу договору оренди земельної ділянки з
ФГ "Техагромет" у 2016 році для подання на державну реєстрацію до Жовтоводського міського управління юстиції Дніпропетровської області не підписувала. Неодноразово направляла на адресу ФГ "Техагромет" пропозиції щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, але всі вони залишилися без відповіді.
У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила на підставі статей 203, 215 ЦК України визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 січня 2013 року між нею та ФГ "Техагромет" недійсним, та стягнути на її користь витрати, пов`язані зі сплатою судового збору (а. с. 89-93 том 1).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сам по собі факт не підписання договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року однією із його сторін (орендодавцем) не має правового значення для вирішення вказаного спору, оскільки умови договору оренди належним чином виконувалися сторонами та позивач ОСОБА_1 протягом 2013-2016 років отримувала орендну плату.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним договір, укладений 10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та
ФГ "Техагромет" в особі ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, зареєстрованого
24 лютого 2005 року № 14391020000000112, щодо оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року та має наступні характеристики: загальна площа - 5,9249 гектарів, у тому числі рілля -
5,9249 гектарів, кадастровий номер 12:218:843:00:01:021:003, який зареєстровано
17 лютого 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно висновку експерта № 3656-17 від 31 жовтня 2017 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах: "Орендодавець" в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня
2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет", виконані не
ОСОБА_1 , а іншою особою, тому оспорюваний договір оренди земельної ділянки не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону та волевиявленню позивача, оскільки він нею не підписувався та не укладався. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання такого договору оренди земельної ділянки недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ "Техагромет" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ФГ "Техагромет", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для спірних правовідносин. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не врахував тих обставин, що протягом строку дії оспорюваного договору, він виконувався обома сторонами та орендодавець протягом 2013-2016 років отримувала орендну плату. Також наголошував на тому, що позивач звернулася до суду першої інстанції з позовом після спливу позовної давності, встановленої законом для захисту порушеного права.
На думку ФГ "Техагромет", ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами про необізнаність порушення своїх цивільних прав з часу укладення оспорюваного договору оренди.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її з Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
У задоволенні клопотання ФГ "Техагромет" про розгляд справи за участю його представника відмовлено.
У листопаді 2018 року справу № 177/1948/16-ц передано до Верховного Суду.
15 квітня 2020 рокуна підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1093/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,9249 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:021:0003, розташованої на території Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку
серії ДП №113816 від 22 липня 2004 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 лютого 2016 року (а. с. 10-13 том 1).
10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет" було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,9249 га, у тому числі рілля - 5,9249 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:021:0003 (а. с. 14-16 том 1), який зареєстрований Надеждівською сільською радою Криворізького району 20 квітня 2013 року, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 119
(а. с. 16 том 1).
Також судами було встановлено, що позивач передала спірну земельну ділянку в користування ФГ "Техагромет" 10 січня 2013 року, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди (а. с. 16 том 1).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет", зареєстровано у Жовтоводському міському управлінні юстиції 17 лютого 2016 року (а. с. 17 том 1).
Відповідно до Висновку експерта від 31 жовтня 2017 року № 3656-17 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах: "Орендодавець" в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ "Техагромет", виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (а. с. 216-219 том 1).
Позивач посилаючись на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року вона не підписувала, а підпис від її імені виконано іншою особою, просила суд визнати такий договір недійсним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня
2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).