Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа №375/1429/17
провадження № 61-34471св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О., Мережко М.В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтовування якого посилалась на те, що вона з 24 квітня 1987 року по 29 грудня 2006 року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними було збудовано житловий будинок із господарськими спорудами по АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 .
Після розірвання шлюбу, позивач продовжує проживати у спірному будинку, та у позасудовому порядку з відповідачем не може дійти згоди щодо поділу спірного домоволодіння.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку із господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2018 року рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право позивачки на отримання у приватну власність частини у спільному сумісному майні подружжя встановлено законом та підлягає захисту у встановленому законом порядку, а позовна давність в даному випадку не спливла, оскільки відповідач не заперечував щодо користування позивачкою спірним будинком та не намагався його відчужити, що могло б свідчити про можливе порушення майнового права позивачки на це майно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2018 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребуваноіз Рокитнянського районного суду Київської області цивільну справу № 375/1429/17.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив коли саме права позивача були порушені і коли розпочався перебіг позовної давності, в результаті чого дійшов помилкового висновку про відсутність спливу позовної давності.
Скаржник зазначає, що перебіг позовної давності у даному спорі почався у 2008 році, коли відповідач ОСОБА_2 надав згоду на переоформлення спірного нерухомого майна на їх спільних дітей.
Висновок суду апеляційної інстанції суперечить правовому висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 22 листопада 2006 року у справі № 6-15289кс04.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, навів правове обґрунтовування своїх висновків, в результаті чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що у період з 24 січня 1987 року по 29 грудня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.10,11).
В період вказаного шлюбу було збудовано житловий будинок з господарськими будівлями на наданій для цих цілей земельній ділянці по АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 у 1993 році (а.с.19).
ОСОБА_1 після розірвання шлюбу проживає у спірному будинку, а ОСОБА_2 проживає окремо у с. Рокитне, Київської області.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 подав клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 55).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право ОСОБА_1 на отримання у приватну власність частини у спільному сумісному майні подружжя встановлено законом та підлягає захисту у встановленому законом порядку, а позовна давність в даному випадку не спливла, оскільки відповідач не заперечував щодо користування позивачкою спірним будинком та не намагався його відчужити, що могло б свідчити про можливе порушення майнового права позивачки на спірне майно.