Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 361/2647/17
провадження № 61-44564св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року у складі судді Петришин Н. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Суханової Є. М., Лівінського С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
На обґрунтування позову посилався на те, що з 16 жовтня 1981 року до 16 травня 2014 року сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу за спільні кошти подружжя, 28 березня 2000 року придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, за ціною 8000 грн. Право власності на квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 . У спірній квартирі позивач зареєстрований з 21 грудня 2011 року. Згідно із звітом з незалежної експертної оцінки вартість зазначеної квартири становить 360 316 грн, вартість 1/2 частини - 180 158 грн. Також за спільні кошти у 2006 році вони з відповідачем придбали автомобіль марки "PEUGEOT 207", 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_1, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 . Зазначений автомобіль зареєстрований у Броварському МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України у Київській області за ОСОБА_2 . Вартість автомобіля з урахуванням зносу становить 202 400 грн.
Посилаючись на недосягнення згоди про добровільний поділ спірного майна, позивач просив: визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ; припинити право власності на 1/2 частини спірної квартири за ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на 1/2 частини автомобіля марки "PEUGEOT 207", 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 ; припинити право власності на 1/2 частини вказаного автомобіля за ОСОБА_2 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року позов задоволено. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . Припинено право власності на 1/2 частини зазначеної квартири за ОСОБА_2 . У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини автомобіля марки "PEUGEOT 207", 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 . Припинено право власності на 1/2 частини зазначеного автомобіля за ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні квартира та автомобіль придбані за час перебування сторін у шлюбі, тому відповідно до норм Сімейного кодексу України (далі - СК України) є спільною сумісною власністю подружжя.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 серпня 2018 року рішення Бровраського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2018 року у частині припинення права власності на 1/2 частини спірної квартири за ОСОБА_2 та в частині припинення права власності на 1/2 частини спірного автомобіля за ОСОБА_2 скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про визнання спірного майна (квартири та автомобіля) спільною сумісною власністю подружжя. Водночас, припинивши право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини квартири та на 1/2 частини автомобіля, суд не врахував, що позивач вимог про припинення права власності на частину у майні за статтею 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не заявляв, коштів на депозитний рахунок суду за вказані частини майна не вносив, а тому суд фактично позбавив відповідача її законного права власності на 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя. Крім того, питання про стягнення компенсації не вирішувалося. Визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірного майна у спільному сумісному майні подружжя є достатнім способом захисту порушеного права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира придбана за її особисті кошти, які були отримані від продажу особистої квартири, а спірний автомобіль їй подарував син. Позивач не працював та зловживав алкогольними напоями. Суди на зазначене уваги не звернули та безпідставно застосували до спірних правовідносин презумпцію спільності майна подружжя. Суди також не врахували правового висновку Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, у якому зазначено, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільної участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Крім того, на час ухвалення рішення, спірний автомобіль належав на праві власності її сину ОСОБА_3, який не був залучений до участі у справі, однак суд вирішив питання про його права та обов`язки, а тому рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, відповідно до пункту 8 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та зупинено виконання оскаржуваних рішень.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 16 жовтня 1981 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб.
28 березня 2000 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Авраменко Н. А., та відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбала за 8 000 грн двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 10).
З 21 грудня 2011 року у спірній квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (а. с. 20-22).
Крім того, у 2008 році, сторони придбали автомобіль марки "PEUGEOT 207", 2006 року випуску, кузов - НОМЕР_1, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданого Броварським РЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 05 листопада 2008 року.
16 травня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 8).
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постановіВерховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.