ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 464/7973/15
провадження № 61-38466 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Литвиненко Олени Леонідівни, яка діє на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року у складі судді Бойко О. М., постанову апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
18 вересня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просило стягнути солідарно з відповідачів 77 207,57 доларів США заборгованості за кредитним договором від 14 листопада 2006 року № LVLCAK00130019, з яких:
- 15 702,01 доларів США заборгованості за кредитом;
- 15 213,60 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом;
- 1365,78 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом;
- 44 926,18 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 листопада 2006 року уклав із ОСОБА_1 кредитний договір № LVLCAK00130019, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 19 126,73 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 14 листопада 2013 р.
У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 банк уклав із ОСОБА_2 14 листопада 2006 року договір поруки № LVLCAK00130019, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність перед банком на рівні з позичальником за кредитним договором.
Відповідачі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконали, належним чином не повертали отримані кошти та не сплачували нараховані проценти згідно встановленого графіку, у зв`язку із чим банк просить стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що підвищення позивачем розміру кредиту та процентів за користування кредитом з 12 % річних до 14,04 % річних без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, дає підстави для висновку про припинення з 01 листопада 2008 року поруки за договором поруки від 14 листопада 2006 року № LVLCAK00130019/1, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості з поручителя.
13 жовтня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль у рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором від 14 листопада 2006 року № LVLCAK00130019, перебіг строку позовної давності розпочався з цього дня та сплив 13 жовтня 2013 року, тому позивач, звернувшись до суду із даним позовом лише 18 вересня 2015 року, пропустив позовну давність.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду міста Львова від 31 січня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2018 року Литвиненко О. Л., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк", подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Зазначає, що строк виконання зобов`язання не змінювався, кредитні кошти надані позичальнику на строк до 14 листопада 2013 року, тому позивач звернувся з позовом до суду у межах строку позовної давності.
Посилається на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс14: "Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою".
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до поручителя у зв`язку з припиненням поруки у касаційному порядку не оскаржується, тому Верховним Судом не переглядається.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якій відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що і у апеляційній, і у касаційній скарзі банку відсутні доводи, які стосуються оскарження висновку суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову банку до поручителя про стягнення коштів у зв`язку з припиненням поруки.
Стверджує, що банк у 2010 році використав своє право вимоги дострокового повернення кредиту, що підтверджується розміром заборгованості по тілу кредиту, у рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки у справі № 2-228/11, а також надісланими вимогами банку від 23 вересня 2010 року та 07 жовтня 2010 року до ОСОБА_2 про дострокове повернення кредиту.
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якій відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що твердження банку про те, що строк виконання основного зобов`язання завершився 14 листопада 2013 року, спростовується наявними у справі вимогами банку від 23 вересня 2010 року та 07 жовтня 2010 року про дострокове повернення заборгованості по кредитному договорі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 14 листопада 2006 року позивач та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № LVLCAK00130019, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 19 126,73 доларів США зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 листопада 2013 року.