ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 520/7492/16
провадження № 61-16921 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року в складі судді Бескровного Я. В. та на постанову апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року в складі колегії суддів Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 та з уточненням позовних вимог просив стягнути з відповідача 858 279 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного майна подружжя, а саме нежитлового приміщення № 11 загальною площею 72,7 м2, основною площею 52,1 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке оформлене за ОСОБА_2, та звернути стягнення на це майно.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував, що за час перебування в шлюбі сторони придбали вказане нежитлове приміщення, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_3 .
Оскільки майно придбане за спільні кошти, проте використовується лише відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, його поділ є нераціональним і призведе до втрати функціонального призначення майна, то позивач просив стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості належної йому Ѕ частки цієї нерухомості.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 858 279 грн грошової компенсації вартості 1/2 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_2, і 6890 грн судового збору, сплаченого за подачу позову.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя та предметом поділу між подружжям, спірне нежитлове приміщення було придбано за рахунок належних подружжю коштів, проте оскільки поділ спірної нерухомості є недоцільним у зв`язку зі втратою її функціонального призначення, наявні правові підстави для грошової компенсації другому з подружжя вартості 1/2 частини спірного майна.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на спірну нерухомість, суд першої інстанції виходив із її необґрунтованості.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 858 279 грн грошової компенсації вартості 1/2 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_2, і 6890 грн судового збору залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про те, що дане майно є особистою власністю дружини, оскільки вона зареєстрована як фізична особа - підприємець і використовує нерухомість для здійснення підприємницької діяльності, підлягають відхиленню та правильності висновків суду не спростовують.
У частині відмови в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на нерухоме майно рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося та апеляційним судом не переглядалося.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
06 березня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року та на постанову апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
05 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про зупинення виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до завершення розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2017 року до закінчення касаційного розгляду справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_2 вказує, що вона зареєстрована як фізична особа - підприємець і придбала спірну нерухомість для здійснення підприємницької діяльності за власні кошти, а тому таке майно не підлягає поділу між подружжям, оскільки не вважається спільною сумісною власністю, отже позивач не має права на грошову компенсацію вартості 1/2 такого майна.
Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в касаційному порядку лише в частині задоволення позовної вимоги про стягнення грошової компенсації вартості частки спільного майна подружжя, а тому в іншій частині Верховним Судом не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника позивача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Указував, що нежитлове приміщення, яке використовує ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, є спільним майном подружжя, при цьому з метою збереження функціонального призначення позивач не просить поділити його, а просить відповідача сплатити йому грошову компенсацію за Ѕ частку такого майна.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 19 вересня 1998 року до 30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Із 19 лютого 2004 року ОСОБА_2 зареєстрована як суб`єкт господарювання. Вид діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Позивачка з 1987 року за фахом - перукар, вона є платником єдиного податку, який систематично сплачує з початку своєї господарської діяльності.
06 жовтня 2007 року ОСОБА_2 з метою здійснення господарської діяльності уклала договір про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення № 11, загальною площею 72,7 м2, основною площею 52,1 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного договору та акта прийому-передачі майна від 10 листопада 2010 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на вказану нерухомість від 12 вересня 2011 року, зареєстроване КП "Одеське МБТтаРОН".
У нежитловому приміщенні відповідач облаштувала перукарню, яку використовує для здійснення підприємницької діяльності та в якій працює перукарем.
Спірне нежитлове приміщення було придбано за рахунок спільних коштів подружжя. Вказаний факт ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не спростований і не доведено в установленому законом порядку, що нерухомість придбана відповідачем за власні кошти.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2014 року в справі № 509/349/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено частково, та, зокрема, в задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_2, відмовлено з тих підстав, що спірне приміщення придбане та використовується ОСОБА_2 з метою здійснення підприємницької діяльності, а тому не підлягає поділу.
У частині задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2013 року залишено без змін.
Згідно з довідками за результатами маркетингового аналізу щодо найбільш вірогідної вартості нежитлового приміщення АДРЕСА_2, зробленого СПД ОСОБА_4 20 жовтня 2017 року, його вартість становить1 716 558 грн, а вартість 1/2 частки - 858 279 грн.
Указані обставини ОСОБА_2 не спростовані в установленому законом порядку.
У суді першої інстанції відповідач подала заяву про застосування позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.