ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2020 року
Київ
справа №810/1728/18
адміністративне провадження №К/9901/16739/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Смоковича М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №810/1728/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода"
до Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Лиска І. Г.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І. В., суддів Ганечко О. М., Сорочка Є. О.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі - позивач, ТОВ "Білоцерківвода") звернулося до суду з позовом до Міністерства фінансів України (далі - відповідач-1, Мінфін України), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, Казначейство), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач-3), в якому просило суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, договором від 07 серпня 2017 року № 03/332, договором від 05 грудня 2017 року №12/332 та недоведення цього рішення до відома Казначейства;
1.2. зобов`язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, договором від 07 серпня 2017 року № 03/332, договором від 05 грудня 2017 року №12/332 та довести його до відома Державної казначейської служби України;
1.3. зобов`язати Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8 221 700 грн за договором від 07 серпня 2017 року № 03/332, договором від 05 грудня 2017 року №12/332;
1.4. зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов`язання за договором від 07 серпня 2017 року № 03/332, договором від 05 грудня 2017 року №12/332, перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти у сумі 8 221 700,00 грн за договором від 07 серпня 2017 року № 03/332, договором від 05 грудня 2017 року №12/332 на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про невиконання Мінфіном України вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 в частині незавершення процедури розрахунків шляхом виділення коштів - субвенцій на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік".
2.1. Наведене, на думку позивача, свідчить про невиконання умов укладених договорів від 07 серпня 2017 року № 03/332 та від 05 грудня 2017 року №12/332 і непроведення розрахунків за ними саме через відсутність рішення Мінфіну про перерахування коштів. У свою чергу невиконання відповідачами умов вказаних договорів призвело до негативних наслідків для позивача, оскільки позивач не має можливості виконати вимоги вказаних договорів, яким передбачено, що позивач перераховує до загального фонду державного бюджету кошти для погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу.
3. Відповідач-1 просив у задоволенні позову відмовити, з огляду на відсутність порушеного права позивача, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що діями (бездіяльністю) відповідача - 1 порушені права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах позивача. Крім того, відповідач - 1 зазначав про відсутність фінансування, що унеможливлює проведення розрахунків за договорами.
4. Позивач надав відповідь на відзив відповідача-1, в якому зазначив, що відповідач-1 хибно трактує предмет позову. Позивач стверджує, що відповідачем - 1 не було прийнято рішення про перерахування субвенції, та відповідно не повідомлено Казначейство про нього з метою перерахування коштів. Наслідком такої бездіяльності відповідача - 1 є невиконання умов укладених договорів про організацію взаєморозрахунків, оскільки фінансування можливе лише у разі наявності відповідного рішення Мінфіну. Також позивач зазначає, що оцінка та відбір відповідачем-1 поданих Мінрегіоном, як головним розпорядником субвенції документів, може розцінюватись як перевищення власних повноважень, попри те, що жодних документальних чи інших доказів відповідачем - 1 до відзиву на підтвердження своїх заперечень додано не було, як і не спростовано доводи позивача, викладені у позовній заяві щодо обов`язку прийняти рішення про перерахування субвенції. Позивач зазначив, що відповідач - 1, як орган державної влади, зобов`язаний був діяти лише у порядку, встановленому законом, а саме, отримавши від Мінрегіону узагальнений реєстр договорів, розглянути їх та прийняти передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 рішення про перерахунок субвенції.
4.1. Оскільки відповідач - 1 не здійснив належний розгляд узагальненого реєстру договорів та не прийняв рішення про перерахування субвенції, він допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення стосовно перерахування субвенції на підставі отриманих реєстрів. Посилання відповідача - 1 на втручання в його дискреційні повноваження, на думку позивача є хибними, оскільки чинним законодавством передбачений лише один - імперативний вид поведінки зазначеного суб`єкта владних повноважень, а саме, шляхом прийняття рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків та доведення зазначеного казначейству.
4.2. Відповідач - 1 у запереченнях на відповідь на відзив позивача зазначив, що не погоджується з твердження позивача стосовно того, що останнім повністю виконано порядок та умови надання субвенції з державного бюджету, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, оскільки позивачем не надано до суду звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
5. Позивач є підприємством - монополістом, яке здійснює централізоване водопостачання та водовідведення м. Біла Церква та Білоцерківського району, працюючи в умовах дії тарифів, встановлених державним органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що не покривають фактичних витрат підприємства та є передумовою створення нестабільного фінансового стану підприємства.
6. 29 травня 2017 року позивачем було подано до Київської обласної територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах пакет документів для узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, які надають населенню послуги з постачання гарячої води населенню, а також установам й організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, що підтверджується листом позивача №1-03/03-1280 від 29.05.2017.
6.1. Додатком до вказаного листа є, зокрема:
- розрахунок обсягу заборгованості із різниці в тарифах на послуги водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися транспортувалися та постачалися установам й організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам водопостачання та водовідведення, які надають організаціям й установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів теплову енергію, послуги з водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) за період 2013 - 2015 роки, від 29 травня 2017 року, затверджений Білоцерківським міським головою (обсяг заборгованості складає суму в розмірі 1 179 371,00 грн;
- розрахунок обсягу заборгованості із різниці в тарифах на послуги водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) за період 2015 року, від 29 травня 2017 року, затверджений Білоцерківським міським головою (обсяг заборгованості з різниці складає суму в розмірі 9 863 338,00 грн).
7. Позивачем також було проведено аудиторську перевірку щодо перевірки залишків заборгованості по різниці в тарифах станом на 01 січня 2016 року, за результатами якої отримано аудиторський висновок від 26 травня 2017 року, яким повністю підтверджено суми заборгованості з різниці в тарифах для населення та для бюджетних установ, що зазначені в розрахунках ТОВ "Білоцерківвода".
8. 31 травня 2017 року за результатами засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах було прийнято рішення про узгодження обсягів заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню або організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів з урахуванням проведених розрахунків у минулих періодах, станом на 01 січня 2016 року, зокрема для ТОВ "Білоцерківвода" - сума заборгованості в тарифах для населення складає 9 863 338 грн; для бюджетних установ - 1 179 371 грн, що підтверджується протоколом від 31 травня 2017 року № 2.
9. Між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Білоцерківської міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради та ТОВ "Білоцерківвода" укладено договори про організацію взаєморозрахунків, а саме: договір від 07 серпня 2017 року № 03/332 на суму 8 221 700,00 грн та договір від 05 грудня 2017 року № 12/332 на суму 1 641 600,00 грн.
10. На виконання умов пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 позивачем було надано до місцевого фінансового органу укладені договори про організацію взаєморозрахунків з іншими необхідними документами для формування узагальнених реєстрів договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.
11. Документи було подано 11 грудня 2017 року, що підтверджується листом позивача від 11 грудня 2017 року №1-03/05-2926 та листом від 06 грудня 2017 року №1-03/05-2925.
12. Листом від 06 березня 2018 року №8/10-346-18 Мінрегіон повідомив позивача, що до Мінрегіону надійшли договори про організацію взаєморозрахунків за участі ТОВ "Білоцерківвода" (договір № 03/332 від 07 серпня 2017 року та договір № 12/332 від 05 грудня 2017 року на загальну суму 9 863 300 грн), які у складі зведених реєстрів № 11-ЗФ, № 20-ЗФ було направлено до Мінфіну листами Мінрегіону від 22 серпня 2017 року № 7/10-9015 та від 15 грудня 2017 року №7/10-13783, чим підтверджується той факт, що у позивача всі необхідні документи для перерахування коштів у Міністерства фінансів України є в наявності.
13. Станом на 1 січня 2018 року умови договорів про організацію взаєморозрахунків так і не були виконані.
14. Позивач звертався із запитами до уповноважених органів, зокрема, до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області щодо перерахування зазначених коштів на спеціальний рахунок ТОВ "Білоцерківвода" (запит від 15 січня 2018 року (№ 1-03/05-123).
15. Листом від 31 січня 2018 року № 06-04/35- 689 Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повідомило про те, що грошові кошти для зарахування на спеціальний рахунок з Державного бюджету України протягом 2017 бюджетного року не виділялися.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
16. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, позовні вимоги задоволено.
16.1. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, договором від 07 серпня 2017 року № 03/332, договором від 05 грудня 2017 року №12/332 та недоведення цього рішення до відома Казначейства.
16.2. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, договором від 07 серпня 2017 року № 03/332, договором від 05 грудня 2017 року №12/332 та довести його до відома Державної казначейської служби України.
16.3. Зобов`язано Державну казначейську службу України перерахувати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Мінфіну, у сумі 8 221 700 грн за договором № 03/332 від 07 серпня 2017 року та в сумі 1 641 600 грн за договором №12/332 від 05 грудня 2017 року.
16.4. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області виконати свої зобов`язання за договором № 03/332 від 07 серпня 2017 року та за договором № 12/332 від 05 грудня 2017 року, перерахувати отримані від Державної казначейської служби України кошти у сумі 8 221 700,00 грн за договором № 03/332 від 07 серпня 2017 року та в сумі 1 641 600, 00 грн за договором № 12/332 від 05 грудня 2017 року на рахунок Департаменту фінансів Київської облдержадміністрації.
17. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведення протиправної бездіяльності відповідача -1, яка полягала у невиконанні ним свого визначеного нормативно-правовими актами обов`язку прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332, договору від 07 серпня 2017 року № 03/332, договору від 05 грудня 2017 року №12/332 та довести рішення до Казначейства.
18. Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо іншої частини позовних вимог, вказав на їх похідний характер та зауважив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року в справі № 826/4418/14).
19. Таким чином, суд першої інстанції задовольнив всі інші позовні вимоги позивача, оскільки вказані є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погодився.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
20. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо Казначейства, а саме зобов`язання Державної казначейської служби України перерахувати кошти на підставі рішення Мінфіну у сумі 8 221 700 грн за договором № 03/332 від 07 серпня 2017 року та в сумі 1 641 600 грн за договором №12/332 від 05 грудня 2017 року, відповідач - 2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 14 червня 2019 року.
21. У касаційній скарзі відповідач-2 указує на те, що на виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 він повідомив інформацію щодо укладених договорів Мінфіну та Мінрегіону, що установлено судами попередніх інстанцій, разом з тим у 2017 році рішень Міністерства фінансів України щодо перерахування по зазначених договорах не надходило.
22. На думку відповідача-2, Казначейство діяло в межах законодавства та вчинило у повному обсязі дії, які безпосередньо визначені законом, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.
23. У зв`язку із зазначеним відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог до Казначейства та відмовити в задоволенні позову в цій частині.
24. У касаційній скарзі відповідач - 2 просить розглядати справу за участі його представника.
25. 09 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 810/1728/18 (суддя-доповідач Олендер І. Я.).
26. 08 серпня 2019 року справа № 810/1728/18 надійшла до Верховного Суду.
27. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що він не отримав субвенції, яка визначено законодавчо, а отже, суди попередніх інстанцій ухвалили законні рішення. У зв`язку із зазначеним позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.