ПОСТАНОВА
Іменем України
02 червня 2020 року
Київ
справа №826/14714/16
адміністративне провадження №К/9901/16561/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
представника відповідача - Стародубця М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/14714/16
за позовом Державного підприємства "Антонов"
до Державної авіаційної служби України
про визнання протиправною і скасування постанови
за касаційною скаргою Державного підприємства "Антонов"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Смолія І.В., суддів Мазур А.С., Федорчука А.Б.)
і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Ганечко О.М., Кузьмишиної О.М.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Антонов" (далі - "ДП "Антонов") у вересні 2016 року звернулося з адміністративним позовом до Державної авіаційної служби України (далі- "Державіаслужба України"), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову відповідача 22 серпня 2016 року серії АА №002512 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.
В обґрунтування позову ДП "Антонов" вказує на те, що компетентним органом не було встановлено порядку та правил здійснення аеропортом та сертифікованими суб`єктами наземного обслуговування страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, і у позивача були відсутні законні підстави для укладення відповідного договору, а тому у діях ДП "Антонов" щодо неукладення договору страхування відсутній склад правопорушення, передбачений статтею 127 Повітряного кодексу України (далі - "ПК України").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач є суб`єктом авіаційної діяльності, а тому зобов`язаний дотримуватись норм ПК України. Так, частина шоста статті 118 ПК України передбачає, що аеропорт і сертифіковані суб`єкти наземного обслуговування зобов`язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам. Необхідність подання договору страхування відповідальності перед третіми особами випливає також із положень пункту 3.1.6. Правил сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державіаслужби України від 13 червня 2006 року №407 (далі - "Правила №407"), якими визначено, що такий договір входить до переліку документів, які додаються до заявки на одержання сертифіката на аеропортову діяльність або види аеропортової діяльності. Оскільки представниками ДП "Антонов" не було надано перевіряючим укладеного договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, суди дійшли висновку, що відповідач мав підстави для притягнення позивача до відповідальності та застосування до нього фінансових санкцій, передбачених статтею 127 ПК України.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що після винесення оскаржуваної постанови позивач подав заяву до Державіаслужби України на отримання сертифікату деяких видів аеропортової діяльності й серед доказової документації, що додаються до заявки на сертифікацію, ДП "Антонов" подав договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 1 серпня 2016 року №165/15/16 (а.с. 51). До того ж у матеріалах справи наявний договір страхування відповідальності перед третіми особами від 15 березня 2017 року №05/17-ОО/Ц1 (а.с. 86). На думку суду, зазначене спростовує доводи позивача щодо відсутності у нього підстав для укладання таких договорів.
Суд апеляційної інстанції також наголосив на тому, що норма, яка закріплена в частині шостій статті 118 ПК України, чітко визначає обов`язок укладання договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, має імперативний характер та є обов`язковою до виконання позивачем як суб`єктом авіаційної діяльності. Водночас ця норма не містить жодних умов щодо необхідності прийняття Кабінетом Міністрів України чи іншим органом розпорядчого нормативно-правового акту, який би регламентував порядок і механізм укладання договорів вказаного виду страхування, на відміну від положень статті 117 ПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2017 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скарга обґрунтована тим, що суди неправильно застосували положення статей 117, 118, 126, 127 ПК України та порушили статтю 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).Так, скаржник вказує на те, що:
- положеннями частини шостої статті 188 ПК України не передбачено такого договору як "договір добровільного страхування за шкоду, заподіяну третім особам", а відповідач і суди протиправно ототожнюють поняття добровільного та обов`язкового страхування, тоді як статті 117, 118 ПК України закріплюють необхідність саме обов`язкового страхування;
- частина шоста статті 118 ПК України закріплює лише обов`язок аеропортів і сертифікованих суб`єктів наземного обслуговування страхувати відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам, тоді як механізм реалізації цього обов`язку Кабінетом Міністрів України не визначений. Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов`язкового авіаційного страхування цивільної авіації" (далі - "Порядок і правила №1535") не містить механізму реалізації такого обов`язку аеропортами та сертифікованими суб`єктами наземного обслуговування;
- Правила №407 не відповідають вимогам чинного законодавства і принципу ʼякості закону" в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Підсумовуючи викладені доводи, скаржник зазначає, що ДП "Антонов" як експлуатант аеродрому "Київ-Антонов/2" визнає обов`язок, встановлений частиною шостою статті 118 ПК України, щодо страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, проте вказує, що виконання такого обов`язку є неможливим з огляду на те, що чинним законодавством не визначений механізм його реалізації.
У запереченнях на касаційну скаргу Державіаслужба України просить залишити оскаржувані судові рішення без змін і повністю погоджується з викладеними у них мотивами.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на адресу Державіаслужби України надійшло звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, яке листом від 18 травня 2016 року №5268/0/1-1-16 повідомило відповідача про відсутність у ДП "Антонов" сертифікованих структурних підрозділів наземного обслуговування повітряних суден.
У зв`язку з цим та на підставі наказу відповідача від 13 липня 2016 року №547 Державіаслужбою України проведено позапланову інспекційну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 19 липня 2016 року. Зазначеним актом встановлено, що позивач не надав комісії договору добровільного страхування відповідальності за шкоду, заподіяну перед третіми особами, який передбачений частиною шостою статті 118 ПК України.
9 серпня 2016 року Державіаслужбою України складено протокол серії АА №000477 про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Відповідачем 22 серпня 2016 року в присутності представників ДП "Антонов" розглянуто протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації і винесено постанову від 22 серпня 2016 року №002512, якою на позивача накладено штраф у розмірі: 85000 грн.
Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, враховуючи законодавчо відсутній обов`язок укладати договір добровільного страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 117 ПК України визначено, що в Україні здійснюється обов`язкове авіаційне страхування цивільної авіації. Обов`язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється страховиками-резидентами, які отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення обов`язкового авіаційного страхування цивільної авіації. Порядок і правила здійснення обов`язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положеннями частини шостої статті 188 ПК України передбачено, що аеропорт та сертифіковані суб`єкти наземного обслуговування зобов`язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
Відповідно до пункту 64 статті 1 ПК України наземне обслуговування - послуги з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту (аеродрому) або за його межами.
Згідно статті 5 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 року №85/96-ВР страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.
Положеннями частин першої - третьої статті 6 вказаного Закону визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Статтею 7 Закону України "Про страхування" визначено перелік обов`язкових видів страхування, до яких належить, зокрема, авіаційне страхування цивільної авіації.
Положеннями частини другої цієї ж статті передбачено, що для здійснення обов`язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов`язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ДП "Антонов" у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.