ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2020 року
Київ
справа №812/1727/15
провадження № К/9901/33105/18, №К/9901/33109/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Загороднюка А. Г.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Компанієць І. Д. (головуючий), Блохіна А. А., Ястребової Л. В.
І. Суть спору
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (надалі також Міндоходів), Державної фіскальної служби України (надалі також ДФС), Головного управління ДФС у Луганській області (надалі також ГУ ДФС у Луганській області), в якому, з урахуванням змін і уточнень, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міндоходів від 26 жовтня 2015 року № 980-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Міндоходів у Луганській області (надалі також ГУ Міндоходів у Луганській області) від 26 жовтня 2015 року № 190-0 "Про виплату компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 ;
1.3. поновити його на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області, допустити рішення суду до негайного виконання стягнути на його користь з ГУ ДФС у Луганській області компенсацію за час вимушеного прогулу з 23 травня 2016 року по час поновлення на посаді.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірним наказом його звільнено під час його перебування у відпустці по догляду за дитиною з посиланням на вимоги пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), Закону України "Про очищення влади", звіт про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України "Про очищення влади", пункту 6 витягу з протоколу № 116 засідання Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року.
При цьому наказом Міндоходів від 16 березня 2015 року № 192-о "Про звільнення" позивача вже звільняли з посади заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області з підстав, передбачених пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП, частини третьої статті 4 Закону України "Про очищення влади", але зазначений наказ був скасований постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2015 року у справі № 812/211/15. На виконання зазначеної постанови суду наказом Міндоходів від 27 серпня 2015 року № 890-о позивач був поновлений на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області.
На думку позивача, оскаржуваний наказ про звільнення не містить інформації про конкретну підставу звільнення пов`язану із нормою вказаного Закону.
Також позивач зазначив, що звіт "Про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України "Про очищення влади" та пункт 6 витягу з протоколу № 116 засідання Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року, не можуть бути підставою для його звільнення, оскільки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України.
Позивач вважав, що його звільнення із займаної посади є порушенням конституційних прав, оскільки під час такого звільнення відповідачем допущені грубі порушення, а саме:
- при прийнятті спірного наказу не враховані приписи статті 64 Конституції України щодо неможливості обмеження конституційних прав і свобод людини;
- позивача, як посадову особу, яка підлягає перевірці відповідно до Закону України "Про очищення влади", не повідомлено про початок такої перевірки у відповідному органі державної влади, і як наслідок, для нього перебіг строку, визначений частиною другою статті 4 Закону України "Про очищення влади", так і не розпочався;
- звільнення позивача на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП є незаконним, оскільки відносно нього відсутні правові підстави припинення трудових відносин у відповідності до Закону України "Про очищення влади".
ОСОБА_1 наголошував на тому, що за час перебування на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області з 5 листопада 2013 року по 16 березня 2015 року та перед тим жодним чином не сприяв узурпації влади Президентом України ОСОБА_2, не приймав незаконних рішень та дій, які були б визнані такими у судовому або будь-якому іншому порядку, не ухилявся від виконання своїх службових обов`язків, не порушував прав і свобод людини. За відсутності цих ознак у його службовій діяльності, неможливо говорити про розповсюдження на нього Закону України "Про очищення влади", і саме це він міг би довести шляхом подання відповідно до статті 4 Закону України "Про очищення влади" заяви, з повідомленням про те, що до нього не застосовуються відповідні заборони, передбачені законом, і про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо нього. Натомість Міндоходів, удруге протиправно звільнивши його за формальною ознакою, позбавило його можливості подати відповідну заяву та пройти люстраційну перевірку, тим самим позбавило права довести свою непричетність до узурпації влади Президентом України ОСОБА_2 .
3. Відповідачі позов не визнали, покликаючись на законність звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з тим, що останній підпадає під заборону, передбачену частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", оскільки у період часу з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області, щодо якої, відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у частині другій статті 3 зазначеного Закону, встановлено заборону, передбачену частиною третьою статті 1 цього Закону.
На думку представника відповідачів, неподання власноруч написаної заяви з повідомленням про те, що до нього застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомленням про те, що до нього не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону, є самостійною підставою для звільнення.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Державної податкової адміністрації в Луганській області від 21 липня 2010 року № 333-о ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Державної податкової служби в місті Красний Луч.
5. Наказом Міндоходів від 5 листопада 2013 року № 3484-о позивача в порядку переведення призначено на посаду заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області.
6. З 1 жовтня 2014 року позивач, разом із установою, перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в місто Сєвєродонецьк Луганської області.
7. Наказом від 16 березня 2015 року № 192-о "Про звільнення ОСОБА_1 " Міндоходів звільнило позивача з посади заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади". Підстава: пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, частина третя статті 4 Закону України "Про очищення влади", доповідна записка від 13 березня 2015 року № 610/99-99-04-01-02-18.
8. Позивач оскаржив зазначений наказ про звільнення в судовому порядку.
9. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 5 серпня 2015 року у справі № 812/211/15, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року, визнав протиправним і скасував наказ Міндоходів від 16 березня 2015 року № 192-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області з 16 березня 2015 року та зобов`язав ГУ Міністерства доходів у Луганській області провести розрахунок та сплату ОСОБА_1 компенсації за час вимушеного прогулу з 23 травня 2015 року по 5 серпня 2015 року, з урахуванням сплачених сум та відрахуванням податків і зборів, передбачених законодавством.
10. На виконання зазначеного судового рішення Міністерством доходів і зборів України видано наказ від 27 серпня 2015 року № 890-о "Про виконання судового рішення", яким скасовано наказ Міндоходів від 16 березня 2015 року № 192-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області, зобов`язано ГУ Міндоходів у Луганській області забезпечити проведення розрахунку та сплатити ОСОБА_1 компенсації за час вимушеного прогулу з 23 травня 2015 року по 5 серпня 2015 року, з урахуванням сплачених сум та відрахуванням податків і зборів, передбачених законодавством.
11. На підставі наказу Міндоходів від 27 серпня 2015 року № 890-о ГУ Міндоходів у Луганській області видало тотожний за змістом наказ від 27 серпня 2015 року № 179-о "Про виконання судового рішення".
12. 7 жовтня 2015 року позивач звернувся до голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у Луганській області Альошкіна В. С. із заявою про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку.
13. Наказом ГУ Міндоходів у Луганській області від 19 жовтня 2015 року № 188-о "Про надання відпустки ОСОБА_1 " позивачеві надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку з 26 жовтня 2015 року по 22 травня 2016 року.
14. Однак, наказом Міндоходів від 26 жовтня 2015 року № 980-о позивача звільнено 26 жовтня 2015 року з посади заступника начальника ГУ Міндоходів у Луганській області. Як підставу зазначено пункт 7-2 частини першої статі 36 КЗпП, Закон України "Про очищення влади", звіт "Про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України "Про очищення влади" від 21 жовтня 2015 року, пункт 6 витягу з протоколу № 116 засідання Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року. Звільнення позивача відбулося за нижченаведених обставнин:
15. За дорученням Кабінету Міністрів України (протокол № 100 засідання від 21 вересня 2015 року) створена спільна робоча група з представників Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Національного агентства з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України, яка провела перевірку ДФС щодо виконання норм Закону України "Про очищення влади", яка 20 жовтня 2015 року склала звіт про результати проведення перевірки щодо виконання ДФС Закону України "Про очищення влади".
16. У додатку 5 до вказаного звіту зазначено перелік посадових осіб територіальних органів ДФС, до яких в порушення вимог Закону України "Про очищення влади" не було застосовано заборону, передбачену частиною третьою статті 1 цього Закону, в тому числі і ОСОБА_1 .
17. Спільна робоча група запропонувала голові ДФС невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону на основі критеріїв, визначених частинами першою та другою статті 3 Закону, в тому числі посадових осіб, які наведені в додатках 4 та 5, та поінформувати Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад, а саме надати відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
18. У витязі з протоколу № 116 засідання Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року зазначено рішення по пункту 6 - інформацію Мінюсту про результати проведення перевірки стану виконання посадовими особами ДФС вимог Закону України "Про очищення влади" взяти до відома; Голові ДФС ОСОБА_3 забезпечити виконання Закону України "Про очищення влади" в частині прийняття відповідних рішень щодо посадових осіб ДФС, до яких розповсюджуються заборони, визначені цим Законом, та за результатами в одноденний строк проінформувати Кабінет Міністрів України.
19. Також суди встановили, що 1 березня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України № 67 "Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів" ліквідовано Міндоходів і відновлено діяльність Державної податкової та Державної митної служби.
20. 21 травня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 160 "Про утворення Державної фіскальної служби", якою реорганізував Міндоходів у ДФС шляхом перетворення та визнав такою, що втратила чинність, постанову від 1 березня 2014 року № 67 "Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів".
21. 21 травня 2014 року Кабінет Міністрів України також прийняв постанову № 236 "Про державну фіскальну службу України", якою затвердив Положення про Державну фіскальну службу України та визначив цю службу як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
22. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 630-р "Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів" Голову Насірова Р. М. затверджено головою комісії з реорганізації Міндоходів, до повноважень якого, у тому числі, віднесено прийняття рішень щодо прийняття на службу та звільнення.
23. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року № 651-р "Питання Державної фіскальної служби" вирішені питання можливості виконання відповідних функцій ДФС.
24. На підставі наказу від 18 липня 2014 року № 2 розпочата діяльність ДФС.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
25. Луганський окружний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2016 року в позові відмовив.
26. Ухвалюючи таке рішення, суд виходи із того, що діюче законодавство не передбачає порядок ознайомлення з наказом на перевірку під особистий підпис, а позивач був обізнаний про проведення перевірки. Позивач повинен був подати заяву про перевірку, проте такий обов`язок не виконав. У підсумку Луганський окружний адміністративний суд дійшов висновку про правомірність звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
27. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 14 березня 2017 року скасував постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року й ухвалив у справі нове рішення:
27.1. задовольнив позов ОСОБА_1 до Міндоходів, ДФС, ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу.
27.2. визнав протиправним та скасував наказ Міндоходів від 26 жовтня 2015 року № 980-0 "Про звільнення ОСОБА_1 ";