ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2020 року
Київ
справа №815/7063/16
адміністративне провадження №К/9901/34130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/7063/16
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Кравця О.О., суддів: Домусчі С. Д., Коваля М.П.
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 13 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області) в якому просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ від 14 листопада 2016 року №5181/к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2 поновити на посаді начальника ГТУЮ в Одеській області та стягнути на користь позивача з ГТУЮ в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог заначив що наказом Міністерства юстиції України від 22 червня 2015 року №1973/к його призначено на посаду начальника ГТУЮ в Одеській області та 23 квітня 2016 року керівництво ГТУЮ в Одеській області запросили до Міністерства юстиції України де ним, під тиском керівника Департаменту персоналу Міністерства юстиції України Сови Н.П., було написано заяву про звільнення за власним бажанням, яка не відповідала дійсному волевиявленню, у заяві не було вказано дати її складання та дати, з якої позивач має бажання звільнитися з державної служби.
2.1. Позивач зазначив, що після написання вказаної заяви він продовжував працювати на посаді начальника ГТУЮ в Одеській області що, на його думку, підтверджує відсутність наміру звільнятися із займаної посади.
2.2. 2.3. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року № 5184/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ГТУЮ в Одеській області 15 листопада 2016 року за власним бажанням з достроковим припиненням державної служби, частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" на підставі заяви ОСОБА_1
2.4. Разом з тим, позивачем зазначено, що інших заяв на звільнення, крім заяви написаної під тиском 23 квітня 2016 року, ним не складалось та у вказаній заяві ним не висловлювалось та не підтверджувалось бажання звільнятися з посади саме 15 листопада 2016 року, у зв`язку з чим, на думку позивача, правова підстава звільнення з державної служби за власним бажанням не відповідає його дійсній волі та внутрішньому переконанню, а суб`єкт призначення не вправі самостійно визначати дату звільнення за власним бажанням, встановлювати інший строк звільнення без взаємної домовленості зі позивачем.
3. Представник Міністерства юстиції України та ГТУЮ в Одеській області заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що до Міністерства юстиції надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" та наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року № 5184/к ОСОБА_1 начальника ГТУЮ в Одеській області звільнено з займаної посади 15 листопада 2016 року за власним бажанням відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу".
3.1. У заяві ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням міститься посилання на частину другу статті 86 Закону України "Про державну службу", що, як вважає представник відповідачів, свідчить про бажання позивача звільнитися з займаної посади за власним бажанням в день досягнення взаємної домовленості із суб`єктом призначення про звільнення. Заява була прийнята Міністерством юстиції України, про що свідчить резолюція суб`єкта призначення на заяві позивача у зв`язку з чим, на думку представника відповідача, сторони дійшли згоди щодо строків припинення трудового договору.
3.2. Також, представник відповідачів зазначив, що позивач повністю усвідомлював правові наслідки написання заяви про звільнення за власним бажанням, а тому у разі не згоди з її умовами мав вільно відмовитися від її написання, в свою чергу, ОСОБА_1 не вчинялись спроби скасувати, подану раніше заяву про звільнення, що свідчить про те, що намір ОСОБА_1 відповідав дійсності, а саме дострокове припинення державної служби за власним бажанням. Таким чином, на думку представника відповідачів, наказ Міністерства юстиції України від 14 листопада 2016 року № 5184/к "Про звільнення ОСОБА_1 " видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Міністра юстиції України від 22 червня 2015 року №1973/к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника ГТУЮ в Одеській області.
5. 23 квітня 2016 року керівництво ГТУЮ в Одеській області, в тому числі ОСОБА_1, запросили до Міністерства юстиції України де ним, було написано заяву про звільнення за власним бажанням, яка не відповідала дійсному волевиявленню, у заяві не було вказано дати її складання та дати, з якої Позивач має бажання звільнитися з державної служби, заяву не була зареєстрована відповідно до вимог Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 року № 973/5 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 25 березня 2014 року № 565/5).
6. Належних та достатніх доказів написання заяви під тиском керівника Департаменту персоналу Міністерства юстиції України Сови Н.П. позивачем не надано.
7. Наказом заступника Міністра юстиції України - керівника апарату Ганни Онищенко "Про звільнення ОСОБА_1 " від 14 листопада 2016 року №5184/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ГТУЮ в Одеській області 15 листопада 2016 року за власним бажанням з достроковим припиненням державної служби, частина другої статті 86 Закону України "Про державну службу", після чого призначено ОСОБА_2 .
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
8. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.
9. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для скасування оскарженого наказу від 14 листопада 2016 року №5181/к "Про звільнення ОСОБА_1 " відсутні.
10. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року скасовано. Прийняти нову постанову, якою позов задоволено:
10.1. Визнано протиправними та скасовано наказ заступника Міністра юстиції України - керівника апарату Онищенко Г. "Про звільнення ОСОБА_1 " від 14 листопада 2016 року №5184/к від 14 листопада 2016 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ в Одеській області.
10.2. Зобов`язано ГТУЮ в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі суми - 62 185,2 грн.
11. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу, оскільки у наказі про звільнення позивача зазначено одразу дві підстави для звільнення: за ініціативою державного службовця (власне бажання) - частина перша статті 86 Закону та за угодою сторін - частина друга статті 86 Закону, що є протиправним, так як безпідставно були зазначені одразу дві підстави для звільнення, норма Закону про необхідність попередження про звільнення за ініціативою державного службовця за 14 календарних днів до дня звільнення є гарантією як для суб`єкта призначення, у розпорядженні якого є 14 днів для того, щоб організувати роботу з урахуванням звільнення державного службовця, так і для державного службовця, який протягом цих 14 днів має можливість відізвати свою заяву про звільнення, а також наказ у порушення ІХ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" був підписаний не виконувачем обов`язків Державного секретаря Міністерства юстиції України, а заступником Міністра - керівником апарату, яка дійсно виконувала ці функції.
11.1. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність реєстрації вказаної заяви та відмітки про надходження документу до Міністерства, на порушення вимог Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 731 та Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2012 року № 973/5 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 25 березня 2014 року № 565/5), та вказує на відсутність її правових наслідків, що в свою чергу унеможливило подачу заяву про її відкликання.
ІV Касаційне оскарження
12. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Міністерством юстиції України та ГТУЮ в Одеській області подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 17 травня 2017 року.
13. У касаційній скарзі представник відповідачів зазначає, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так представник відповідачів зазначає, що судом невірно застосовано приписи частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу". Бажання позивача про звільнення виражене ним шляхом написання відповідної заяви, взаємна домовленість підтверджена підписом на заяві, датою і резолюцією Заступника Міністра - керівника апарату Міністерства юстиції України. 13.1. Також позивач не відкликав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу". Резолюція Заступника Міністра - керівника апарату 15 листопада 2016 року свідчить про досягнення взаємної домовленості щодо звільнення позивача в день досягнення взаємної домовленості.
13.2. Відсутність у заяві про звільнення позивача конкретної визначеної дати такого звільнення не свідчить про відсутність у позивача добровільного наміру звільнитися та порушення порядку звільнення, оскільки в самій заяві позивач зазначив про термін, з якого його слід вважати звільненим, а саме "в день досягнення взаємної домовленості". Між сторонами не було взаємної згоди щодо анулювання раніше досягнутої домовленості про звільнення позивача. Посилається на те, що Інструкцією з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 13 серпня 2015 року №1405/5, реєстрація заяв про звільнення в Міністерстві юстиції України не передбачена. Так само законодавством у сфері трудових відносин не встановлена вимога щодо реєстрації заяв про звільнення.
13.3. За таких обставин заявники касаційної скарги просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
14. 18 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Мойсюка М.І. відкрито касаційне провадження та витребувано із Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/7063/16.
15. 20 червня 2017 року справа № 815/7063/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
16. Також до Вищого адміністративного суду України 24 липня 2017 року надійшло заперечення позивача на касаційну скаргу. В якому позивач спростовуючи доводи касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.