ПОСТАНОВА
Іменем України
03 червня 2020 року
Київ
справа №826/12540/17
провадження №К/9901/67729/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Калашнікової О. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Окружного адміністративного суду міста Києва на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Бєлової Л. В., суддів: Безименної Н. В., Кучми А. Ю.
І. Суть спору
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про зобов`язання надати копію протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року з підписами суддів, які взяли участь у таких зборах, а також копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року із зазначенням переліку суддів, які взяли участь у таких зборах.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 02 вересня 2017 року він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати копію протоколу зборів суддів вказаного суду від 29 травня 2017 року із підписами суддів, які брали участь у таких зборах.
2.1. Однак, відповідачем 08 вересня 2017 року йому надіслано лист вих. № 02.2-18/1277/17, за змістом якого відмовлено у задоволенні запиту позивача, оскільки запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".
2.2. Позивач вказує, що 12 вересня 2017 року він повторно звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року із зазначенням переліку суддів, які взяли участь у таких зборах, проте відповідачем направлено лист від 14 вересня 2017 року вих. № 02.2-18/1313/17, яким відмовлено у задоволенні його запиту з аналогічним обґрунтуванням.
2.3. Вважаючи відмову відповідача надати запитувану інформацію неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 29 травня 2017 року відбулись збори суддів Окружного адміністративного суду міста Києва. Єдиним питанням порядку денного зборів було обговорення зміцнення незалежності суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, захист їх професійних інтересів, у тому числі захист від втручання в їх діяльність. За результатом обговорення питання зборами суддів прийнято рішення звернутись до Вищої ради правосуддя та Ради суддів України з відповідним зверненням.
4. Листом щодо втручання у діяльність суду та здійснення тиску працівниками Національного антикорупційного бюро України на суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року № 02.2-20/696/17 відповідач звернувся до Голови Вищої ради правосуддя.
5. 02 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копію протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року із підписами суддів, які брали участь у таких зборах.
6. Окружним адміністративним судом міста Києва 08 вересня 2017 року позивачу надіслана відповідь за № 02.2-18/1277/17, якою відмовлено у задоволенні запиту, оскільки запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" та надано копію листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року № 02.2-20/696/17.
7. Позивач 12 вересня 2017 року повторно звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року із зазначенням переліку суддів, які взяли участь у таких зборах.
8. 14 вересня 2017 року відповідачем надано відповідь за № 02.2-18/1313/17, якою відмовлено у задоволенні запиту, оскільки запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" та повторно надано копію листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року № 02.2-20/696/17.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року в позові відмовлено.
10. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що рішення (протоколи) зборів суддів відносяться до службової інформації, а відтак належать до інформації з обмеженим доступом, що є підставою для відмови у задоволенні запитів.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.
11.1. Зобов`язано Окружний адміністративний суд міста Києва надати ОСОБА_1 копію протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року та копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року.
12. Шостий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, прийшов до висновку про протиправність відмови у наданні запитуваних позивачем документів, оскільки інформація, що міститься у протоколах зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, якими зафіксовані прийняті рішення, не може вважатися службовою в контексті пункту 1 частини першої статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", адже рішення щодо звернення до відповідних органів вже прийняті, а зазначені протоколи та рішення не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції, що запитувані документи є виключно результатом діяльності суддівського самоврядування суду.
14.1. Стверджує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що звертаючись до відповідача із запитами на доступ до публічної інформації від 02 вересня 2017 року та 12 вересня 2017 року ОСОБА_1 послався на пункт 4.3. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (далі - Постанова № 10). Разом з тим, наведений пункт Постанови № 10 передбачає, що суди також повинні мати на увазі, що організаційне забезпечення роботи суду, у тому числі ведення судової статистики, вирішення кадрових питань, здійснення діловодства, забезпечення роботи автоматизованої системи документообігу в суді, узагальнення судової практики є владними управлінськими функціями, а тому інформація стосовно реалізації цих функцій охоплюється поняттям публічної інформації і надається відповідно до Закону України "Про публічну інформацію". У той же час, питання, яке обговорювалось на зборах суддів 29 травня 2017 року стосувалося виключно зміцнення незалежності суддів суду, захист їх професійних інтересів, у тому числі від втручання у їхню діяльність, отже жодним чином не стосується владних управлінських функцій щодо забезпечення роботи суду у розумінні пункту 4.3. Постанови № 10.
14.2. Крім того, наголошує на допущенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 19 листопада 2018 року. Згідно з повісткою-повідомленням, яку відповідач отримав разом з вищевказаною ухвалою лише 14 листопада 2018 року стало відомо, що розгляд справи призначено на 28 листопада 2018 року. Вказане свідчить про порушення частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
22. Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
23. Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
24. За змістом статей 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
25. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
26. Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
27. Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
28. Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", в частині другій якої встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.