ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1842/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" - не з`явився,
Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області -
не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (у складі колегії суддів: Колоколов С. І. (головуючий), Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.), прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2019 про закриття провадження
у справі № 915/1842/19
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція"
до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області
про стягнення 1 631 276,29 грн,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (далі - позивач, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южноукраїнська АЕС") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі - відповідач, Виконком) про стягнення збитків у розмірі 1 631 276, 29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з відмовою Виконкома здійснити корегування встановлених тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, а саме врахувати у структурі цих тарифів відшкодування позивачеві рентних платежів у розмірі більшому, ніж було встановлено рішенням Виконкому від 17.04.2018 № 91, позивач поніс збитки у розмірі 1 631 276,29 грн.
25.11.2019 Виконком подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі № 915/1842/19 через те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2019 провадження у справі № 915/1842/19 закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що спір у цій справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки заявлена позовна вимога про стягнення збитків з суб`єкта владних повноважень є похідною позовною вимогою від фактичної вимоги визнати протиправною бездіяльність Виконкому щодо встановлення економічно обґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, а відтак позивачу з метою відшкодування збитків необхідно звернутись до суду адміністративної юрисдикції.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2019 скасовано, справу № 915/1842/19 передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що оскільки позивач, заявляючи позовну вимогу про стягнення збитків, заподіяних протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не заявив позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору, то позовна вимога про стягнення збитків має вирішуватися за правилами господарського судочинства, виходячи із суб`єктного складу учасників спору.
Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, у березі 2020 року Виконком подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2019 - залишити в силі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Виконком зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, дійшовши висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки заявлена позивачем вимога про стягнення збитків є похідною від фактичної вимоги визнати протиправним рішення Виконкому від 17.04.2018 № 91 щодо встановлення, на думку позивача, економічно необґрунтованих тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. З огляду на приписи ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та на те, що господарський суд позбавлений повноважень визнавати протиправними бездіяльність або рішення суб`єктів владних повноважень, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі №915/1842/19 з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу Виконкому до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.05.2020.
Учасники справи у судове засідання 27.05.2020 своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості неявки їх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а також зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ", внесені постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343 щодо дозволу діяльності адвокатів та положення ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) щодо можливості участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності зазначених представників.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки Виконком подав касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. А ст. 125 Конституції України визначає, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 ГПК України, яка визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;