Постанова
іменем України
26 травня 2020 року
м. Київ
справа № 334/4814/16-к
провадження № 51-185км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника Ставного Г.І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080050003996, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Маріуполя Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2010 року за ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України
(далі - КК) на підставі ч. 4 ст. 70 КК засудженого до семи років трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 9 грудня 2014 року умовно-достроково на невідбутий строк один рік чотири місяці шістнадцять днів,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк три місяці, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Цим же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 833 грн 34 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Крім того, зазначеним вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 червня 2016 року приблизно о 11-й год. 00 хв., маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись поблизу зупинки громадського транспорту "На вимогу", що неподалік будинку № 6 на вул. Бородинській у м. Запоріжжі, підійшов до ОСОБА_3 та шляхом ривка зірвав з її шиї золотий ланцюжок із золотим хрестиком, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2385 грн.
Крім того, 28 серпня 2018 року приблизно о 10-й год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись на літній площадці бургер-бару " Соус ", розташованого за адресою: пр. Соборний, 106, м. Запоріжжя, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом вільного доступу з літньої площадки бургер-бару " Соус " таємно викрав три стільці марки "Leknes", що належить ОСОБА_2, завдавши їй матеріальної шкоди на загальну суму 1250 грн 01 коп.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції (далі - прокурор), посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд достатньою мірою не врахував суспільну небезпеку вчинених злочинів та дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за тяжкі корисливі злочини, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК, під час судового розгляду кримінального провадження, в якому він обвинувачувався за ч. 2 ст. 186 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Браїло І.Г . підтримав касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Ставний Г.І. заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора та просив закрити провадження, вказуючи, що на сьогодні ОСОБА_1 засуджено в іншому кримінальному провадженні і той, на його думку, вже відбуває покарання.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Браїла І.Г., захисника Ставного Г.І., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до ст. 433Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
У пункті2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.