ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 592/2243/14-к
провадження № 51-3390км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Браїла І. Г.,
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_4., ОСОБА_5,
захисників Франтовського В. М., Нестеренка М. В,
Кузьмичова С. Г., Коваленка О. І.,
Осмоловського В. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Ступника І. С. на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205; частинами 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; частинами 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 358 КК;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Мурманська Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; частинами 2, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209; ч. 1 ст. 366 КК.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_4, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; частин 3, 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК, та
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_5, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 1 ст. 366 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано невинуватими у пред`явлених їм обвинуваченнях та виправдано у зв`язку з відсутністю в їх діях складів кримінальних правопорушень через недоведеність винуватості поза розумним сумнівом.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишив без змін.
Згідно з вироком органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачено в організації придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі; організації та вчиненні службового підроблення, тобто складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; організації та заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; та організації легалізації та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.
ОСОБА_2 обвинуваченоу пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі; та підробленні офіційного документа з метою його подальшого використання.
ОСОБА_3 обвинуваченоу придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі; службовому підробленні, тобто складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; та легалізації і пособництві у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, що вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
ОСОБА_4 обвинуваченов організації та пособництві у вчиненні службового підроблення, тобто у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; та підбуренні й пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
ОСОБА_5 обвинувачено у службовому підробленні, тобто складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; та пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Скаржиться на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального і матеріального права. Зокрема прокурор відзначає, що суд першої інстанції належним чином не проаналізував показання посадових осіб податкових органів, не надав оцінки показанням інших свідків, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яких було допитано під час судового провадження, вказує на безпідставне посилання на ч. 1 ст. 257 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), яка регулює використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні, а в цьому випадку щодо обшуку, тобто ця норма не підлягає застосуванню, що є істотним порушенням КПК.Посилається на те, що суд, визнаючи докази недопустимими, безпідставно вказав на те, що прокурор у судовому засіданні не надав суду рішень слідчих суддів щодо проведення обшуків, тимчасового доступу до речей та документів, запитів слідчого в порядку ст. 93 КПК та не міг пояснити, яким чином вказані документи опинились у кримінальному провадженні, а також на те, що прокурором усупереч вимогам ст. 290 КПК не були відкриті стороні захисту документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначає про відсутність фіксації судових засідань під час слухання справи судом першої інстанції та безпідставну відмову у задоволені клопотання про прослуховування аудіозаписів під час апеляційного розгляду справи.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Франтовський В. М. надіслав до суду заперечення, в яких зазначив про те, що суди дійшли правильних висновків при прийнятті рішень. Вказує, що всі судові засідання належним чином зафіксовані, в матеріалах справи містяться аудіо- та відеозаписи засідань. Зазначає, що прокурор під час апеляційного розгляду відмовився від свого клопотання про дослідження деяких звукозаписів судових засідань у суді першої інстанції. Посилається на те, що прокурор, долучаючи велику кількість документації, не надавав доказів, які підтверджують законність отримання того чи іншого доказу, хоча сторона захисту наполягала на цьому і суд зазначив про необхідність такого підтвердження. Крім цього, підстави проведення обшуків та тимчасового доступу до речей і документів не були надані судам ні першої, ні апеляційної інстанції. Вказує, що суди не заперечували наявності в матеріалах провадження деяких ухвал про тимчасовий доступ до речей і документів та обшук, а навпаки проаналізували ці ухвали та у зв`язку з проведенням таких заходів оперуповноваженими співробітниками поліції та складанням усупереч вимогам ч. 1 ст. 106 КПК відповідно до ст. 86 цього Кодексу обґрунтовано визнали недопустимими доказами. Також захисник зазначає, що обшук, проведений за ухвалою від 18 квітня 2013 року, був здійснений неналежним суб`єктом, усупереч порядку, визначеному статтями 234, 236 КПК, та правильно визнаний недопустимим доказом. Посилається, що під час складання протоколу огляду місця події від 28 лютого 2013 року сторона обвинувачення повинна була діяти відповідно до статей 234?236 КПК.