Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 619/407/17
провадження № 61-10479св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частини нерухомого майна.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що починаючи із 2006 року він спільно проживав зі своєю дружиною ОСОБА_1 та падчеркою ОСОБА_3 у приватному будинку АДРЕСА_1 .
28 вересня 2006 року за спільні кошти родини придбано об`єкт незавершеного будівництва готовністю - 53 % та земельну ділянку площею 0,151 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_1 .
21 червня 2007 року ОСОБА_3 оформила право власності на зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2006 року.
Внаслідок добудови цього будинку 06 червня 2008 року розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. Оскільки договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва готовністю 53 % оформлено на ОСОБА_3, то і зазначений акт щодо введення об`єкта нерухомості в експлуатацію видано на її ім`я.
Проте фактично з моменту купівлі цього будинку із рівнем готовності лише 53 % всі роботи та витрати, пов`язані із завершенням його будівництва, проводилися та сплачувалися лише за його кошти, що створило можливість визнати приватний будинок таким, що має 100 % готовності, а отже, об`єктом завершеного будівництва.
Окрім безпосереднього здійснення ремонтних робіт, а також будівництва вказаного об`єкта нерухомості, він витрачав власні грошові кошти на придбання будівельних матеріалів та вчинення інших суміжних дій.
15 листопада 2013 року на підставі заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області шлюб між ним та ОСОБА_1 розірвано.
12 грудня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, житловий будинок № НОМЕР_2 перейшов у власність ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважає, що його права та законні інтереси як члена сім`ї попередньої власниці спірного будинку ОСОБА_3 були порушені, оскільки він своїми діями та грошовими коштами здійснював ремонт та поліпшення умов цього житлового будинку, купівлю матеріалів, техніки, обладнання з метою доведення незавершеного будівництва із рівнем готовності лише 53 % до стану об`єкта завершеного будівництва, внаслідок чого він має право власності на цей будинок саме на той розмір внеску, який ним було здійснено, тобто 1/3 частини.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Калмикової Л. К. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що фактично з моменту купівлі вказаного будинку із рівнем готовності лише 53 % всі роботи та витрати, пов`язані із завершенням його будівництва, проводилися та сплачувалися лише за кошти позивача, що створило можливість визнати приватний будинок таким, що має 100 % готовності, а отже, об`єктом завершеного будівництва, оскільки з моменту придбання вказаного будинку всі кошти та заощадження позивача були направлені виключно на поліпшення вказаного об`єкта нерухомості з метою завершення його будівництва, то позивач має право на частку у зазначеному майні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції постановив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що списані з кредитної картки кошти йшли на придбання матеріалів та товарів для будівництва спірного житлового будинку. Посилання позивача на порушення його прав ОСОБА_3 при укладанні договору купівлі-продажу від 12 грудня 2014 року взагалі не має ніякого відношення до предмета спору та обставин, які мають бути встановлені судом для правильного та об`єктивного розгляду цієї справи.
Спірний житловий будинок був саме новоствореним нерухомим майном в 2008 році та як новостворене нерухоме майно у встановленому законом порядку зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3, тому вона мала право вчиняти будь-які дії щодо свого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не надав оцінку доказам, які містяться в матеріалах цієї справи, зокрема, поясненням свідків та документам, які підтверджують, що ОСОБА_1 витрачав особисті кошти на придбання матеріалів для будівництва спірного житлового будинку.
Крім того, апеляційним судом у порушення норм процесуального права розглянуто справу за відсутності позивача та його представника, хоча в матеріалах цієї цивільної справи міститься клопотання про відкладення розгляду справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи не порушені норми процесуального права, оскільки позивач та його представник належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Також судом апеляційної інстанції досліджено всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надана їм належна оцінка, правильно визначено характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року і витребувано із Дергачівського районного суду Харківської області цивільну справу № 619/407/17.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
14 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 ) зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 616.