ПОСТАНОВА
Іменем України
02 червня 2020 року
Київ
справа №820/5624/17
адміністративне провадження №К/9901/46753/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року (судді: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б., Курило Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини (відповідач - 3), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України";
- визнати протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо виконання стосовно позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України";
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невідкриття виконавчого провадження з виконання остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" за заявою позивача від 11 листопада 2017 року;
- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження за заявою позивача від 11 листопада 2017 року про виконання щодо позивача остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" в частині виконання заяви до Європейського суду з прав людини № 43975/13.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням щодо нього шести рішень національних судів, він звернувся до Європейського суду з прав людини з відповідною скаргою на Україну. Зазначена скарга була зареєстрована у Європейському суді за № 43975/13 та комуніцирована Уряду.
12 жовтня 2017 року Велика Палата Суду за аналогією з рішенням по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (№40450/04 від 15 жовтня 2009 року) вилучила з реєстру 12143 заяви проти України, серед яких була і зазначена заява позивача, та передала усі вилучені заяви до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання, в межах заходів загального характеру для виконання.
Надалі позивач отримав лист із Суду за підписом заступника Секретаря Великої Палати Сорена Пребенсена про те, що у справі "Бурмич та інші проти України" від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 одночасно проголошено і рішення по його заяві № 43975/13.
Не дочекавшись повідомлення від Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про направлення документів до державної виконавчої служби, позивач направив усі необхідні для відкриття виконавчого провадження документи, які були отримані Міністерством 14 листопада 2017 року.
Підставою для звернення позивача до суду стала протиправна бездіяльність відповідачів з невиконання рішення Суду по справі "Бурмич та інші проти України".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність відповідачів щодо невиконання стосовно позивача Рішення "Бурмич та інші проти України" та не відкриття виконавчого провадження по виконанню цього рішення є протиправною.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням ЄСПЛ у справі "Бурмич проти України" не зобов`язано державу - відповідача (Україну) виплатити відшкодування заявникам, заяви яких вилучено з реєстру справ Суду, а натомість такі заяви, включаючи заяву позивача, передано Комітету Міністрів Ради Європи в рамках вжиття заходів загального характеру, а не для виплати індивідуального відшкодування, як на тому наполягає позивач.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції ухилився від застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", наполягаючи на тому, що ЄСПЛ приєднав його заяву (Калабухова проти України) до аналогічних справ у справі "Бурмич та інші проти України" для опрацювання з метою надання кожному заявнику індивідуального відшкодування відповідно до "пілотного рішення" у справі "Іванов проти України".
Позиція інших учасників справи.
Відповідачами - 1,2 подані відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, наполягаючи на тому, що висновки апеляційного адміністративного суду є обґрунтованими і правомірними, відповідають практиці Великої Палати Верховного Суду, що ЄСПЛ не приймалося рішення про зобов`язання України виплатити позивачу та іншим заявникам, заяви яких вилучено з реєстру ЄСПЛ, індивідуального відшкодування, визначеного в рішенні по справі "Іванов проти України", а зобов`язано Україну вжити заходів загального характеру, що й було зроблено Урядом.
Рух касаційної скарги.
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Шарапа В.М. (судді), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2018 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2016 року № 712/0/78/19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді доповідача Шарапи В.М.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Повідомленням Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року позивача проінформовано, що 26 червня 2017 року Велика Палата прийняла рішення, в якому встановила, що заяви у зазначеній справі, а також заяви, вказані у додатках до рішення, в тому числі заява позивача, є частиною процедури виконання пілотного Рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року № 40450/04 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України".
Суд вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в Рішенні у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" має бути надано позивачу в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів. Суд вирішив приєднати заяву ОСОБА_1 до справи "Бурмич та інші проти України" (№№46852/13 та ін.) відповідно до правил 42 §1 Регламенту Суду в поєднанні з правилом 71 § 1. Суд також вирішив вилучити усі об`єднанні заяви з реєстру справ, згідно зі статтею 37 § 1 (с) Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України".
На підставі вищезазначеного повідомлення, ОСОБА_1 звернувся до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 11 листопада 2017 року про відкриття виконавчого провадження з виконання Рішення "Бурмич та інші проти України" в частині виконання щодо позивача його заяви № 43975/13 та закінчити його відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV у тримісячний термін, тобто не пізніше 12 січня 2018 року. Крім того, повідомив, що питання щодо справедливої сатисфакції вирішено Великою Палатою Європейського суду з прав людини і воно складає згідно Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", за аналогією якого вирішено справу "Бурмич та інші проти України", 2500 євро, якщо інше не буде вирішено Комітетом Міністрів Ради Європи.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів, оскільки він вважає, що за Рішенням "Бурмич та інші проти України", яке вирішено за аналогією Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", на його користь підлягає виплата відшкодування в розмірі 2500 євро, яка має бути здійснена відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі - Закон № 3477-IV).
У статті 37 § 1 (с) Конвенції визначено, що суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.
Згідно з частинами 1, 2 статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.
Статтею 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV передбачено, що рішенням Європейського суду є:
а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;
в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;
г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
У цьому законі термін "виконання Рішення", це:
а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;
б) вжиття заходів загального характеру.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.