|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа № 344/19197/19
провадження № 51-909км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Вараниці В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090010003243, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат у кримінальному провадженні та про долю речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за наступних обставин.
Так, 16 липня 2019 року за порушення Правил дорожнього руху щодо ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та вилучено його посвідчення водія НОМЕР_2 від 21 серпня 2014 року, а взамін надано тимчасовий талон на право керування транспортним засобом. 29 липня 2019 року, за вказаними обставинами щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 цього Кодексу та вилучено вказаний тимчасовий талон. Надалі ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність своїх дій, за невстановлених обставин через мережу Інтернет, замовив та отримав у невідомих осіб фіктивне посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_2, виготовлене на його ім`я, яке почав використовувати у власних цілях. 28 вересня 2019 року близько 00:40 біля будинку № 23 на вул. Івана Павла ІІ у м. Івано-Франківську під час зупинки працівниками поліції автомобіля "Toyota Auris" (державний номерний знак НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_1 останній надав посвідчення водія вказаним працівникам, тобто використав завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_2 .
07 лютого 2020 року Івано-Франківський апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області, скасував вирок районного суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання й ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць. У решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду щодо нього у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону й невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість. Просить призначити йому покарання у виді штрафу. Суть доводів засудженого зводиться до того, що апеляційний суд не врахував повною мірою всіх наявних у провадженні обставин, які пом`якшують покарання, даних про його особу й безпідставно ухвалив свій вирок, яким призначив йому покарання у виді арешту на строк 1 місяць.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор вважав, що доводи засудженого в касаційній скарзі є безпідставними, а судове рішення - законним та обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, відповідно до вимог ст. 433 КПК України колегія суддів не перевіряє, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржуються.